Home

Реклама

Шотландія хоче незалежності

  • 02 грудень 2009 at 11:28 AM
жираф
Шотландський уряд у День святого Андрія, покровителя Шотландії, опублікувала "Білу книгу", в якій пропонує рівно через рік, 30 листопада 2010 р., провести референдум з питання отримання Шотландією незалежності.
Уряд Шотландії запропонував чотири варіанти конституційного майбутнього Шотландії: збереження статус-кво; надання Шотландії обмеженого кола додаткових повноважень відповідно до рекомендацій Кальманівської комісії; максимальна передача влади, або широка фінансова автономія з усіх питань, за винятком зовнішньої політики та оборони, і нарешті, повна державна незалежність від Великобританії.
"Настав час людям самим висловити свою думку про майбутнє Шотландії. Суперечки більше не стосуються питання, будуть зміни чи ні. Вони стосуються того, якими будуть ці зміни. Доти, доки ми не зможемо мати у своєму розпорядженні всі економічні та фінансові важелі, які є в інших урядів світу, Шотландія завжди буде знаходитися в невигідному становищі", - говорить перший міністр Шотландії, лідер Шотландської національної партії (SNP) Алекс Салмонд.
Шотландські політики обіцяють зберегти подвійне громадянство (шотландське і британське). За їхнім задумом, незалежна Шотландія на початковому етапі не відмовлятиметься від фунта стерлінгів і навіть відсоткові ставки буде встановлювати Банк Англії. "Разом з незалежністю повинні бути міцні зв'язки з Об'єднаним Королівством та королевою. Вона може стати і главою держави. Але країна сама буде контролювати свої фінанси і представляти себе на міжнародних форумах", - говорить Алекс Салмонд.
Наразі Шотландія вже має спеціальні права, яких не мають інші члени королівства. Діяльність парламенту Шотландії була відновлена в 1999 р. Шотландський уряд може варіювати прибутковий податок у межах 3% (базова ставка в Британії 22%) і змінювати податок на комерційну нерухомість.
Шотландія має в своєму розпорядженні права законотворчості в таких сферах як юстиція, охорона здоров'я та освіта. Автономія в галузі освіти та охорони здоров'я використовується для скасування плати за навчання в університетах та для безкоштовного догляду за людьми похилого віку. У Шотландії заборонено полювання і здійснюється земельна реформа, що обмежує велике "феодальне" землеволодіння.
Правляча Шотландська національна партія отримала перемогу на виборах до парламенту Шотландії в 2007 р. на хвилі зростання патріотичних настроїв. Проведення референдуму з питання про незалежність Шотландії було основним пунктом передвиборної програми партії. Однак депутати від SNP займають лише 47 місць у парламенті Шотландії.
І для прийняття законопроекту про референдум уряду знадобиться підтримка партії зелених, а також уряду необхідно залучити на свій бік як мінімум 16 депутатів від трьох найбільших опозиційних партій. У той же час шотландські лейбористи, консерватори та ліберал-демократи виступають проти референдуму і відокремлення від Великобританії.
Єдності в питанні отримання незалежності немає і серед самих жителів Шотландії. За даними дослідження, проведеного BBC в кінці червня, 38% опитаних шотландців заявили, що проголосували б за незалежність Шотландії.
Однак лише 10% вважають, що в найближчі 20 років Шотландія все-таки стане незалежною, 28% вважають, що таке навряд чи станеться. Тільки 22% респондентів хочуть, щоб Шотландія залишилася частиною Великобританії на нинішніх умовах. На підтримку проведення референдуму висловилися 58% опитаних.
Найважливіший ресурс Шотландії - нафта, що видобувається на шельфі Північного моря. Прибутки від нафти становлять 13% ВВП Шотландії і 4% ВВП Великобританії. Згідно з даними університету в Абердині, приблизно 90% податкових надходжень від розробки та реалізації ресурсів Північного моря, починаючи з 1980 р., отримані з джерел в шотландському секторі шельфу. Ресурси Північного моря принесли британському міністерству фінансів 269 млрд. фунтів стерлінгів при цінах 2008 р.
Представники Шотландської національної партії йшли в парламент з гаслом: "Це наша нафта". Вони стверджували, що незалежна Шотландія може приєднатися до північної "віхи процвітання", посилалася на успішних сусідів: Норвегію на сході, Ірландію на заході та Ісландію на півночі, які до кризи займали місця в першій десятці індексу розвитку людського потенціалу ООН.
У той же час оглядач британської газети Daily Telegraph Геральд Уорнер стверджує, що ідея про те, що економіку Шотландії утримує нафта, - це міф. На його думку, домовитися про незалежність Шотландія зможе не раніше 2015 р., тоді як після 2020 р. нафтовий потік вичерпається до мінімуму. "Тобто нафтові прибутки за п'ять років мають на століття вперед забезпечити шотландцям той рівень життя, до якого вони звикли?" - задається питанням Ворнер.
Британський уряд також взявся агітувати проти незалежності Шотландії. Міністр у справах Шотландії Джим Мерфі заявив, що створення окремої шотландської системи оподаткування потребує значних витрат і не принесе ніяких вигод.

Управління у справах Шотландії, що входить до складу британського Міністерства юстиції, 18 листопада опублікувало доповідь "Податкове адміністрування та конституційні зміни в Шотландії". Відповідно до доповіді, витрати шотландських компаній, пов'язані з виконанням податкових зобов'язань, зростуть вдвічі і перевищать 1 млрд. фунтів стерлінгів.
Дмитро Бондаренко

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2009/12/02/179838

короны Английской королевы

  • 01 грудень 2009 at 11:24 AM
жираф
нашла очень интересную подборку фотографий корон Елизаветы II на страничке http://anna-trukhina.ya.ru/replies.xml?item_no=10050&ncrnd=171, но почему-то не удается спрятать "под кат"...

Корона — величественный символ верховной светской (земной) и духовной (божественной) власти, знак могущества, достоинства, избранности, славы и победы.
«отцом» короны был венок, возлагавшийся на голову победителей древних спортивных состязаний, победоносных полководцев, отличившихся римских легионеров, или отмечавший главных участников религиозных и свадебных обрядов, а «матерью» — богато украшенная головная повязка — диадема.
В эпоху Средневековья право на корону имели не только короли, но и представители землевладельческой знати. Так, английский виконт носил корону с 12 жемчужинами; граф — с жемчужинами и земляничными листьями; герцог — с широкими листьями, но без жемчужин. У герцога королевской крови на ободе короны золотые кресты перемежались лилиями.

1. Это "Рубиновая бирманская тиара" из личной коллекции королевы.
Она была сделана в 1973 году придворными ювелирами фирмой Garrard & Co по заказу самой королевы.
На нее пошли камни из личной коллекции Елизаветы II. Рубины - свадебный подарок бирманского народа, поэтому тиара и называется Бирманской. В Бирме считают, что рубины спасают человека от болезней и бед. Количество рубинов соответствовало количеству заболеваний, которые по мнению бирманцев, имеют влияние на человеческое тело.
Дизайн тиары сделан в виде венка из роз, с розетками из рубинов в центре каждого цветка и лепестками из бриллиантов. Эти бриллианты тоже были свадебным подарком Елизавете от Низами Хайдерабад и Берар, который в то время обладал огромной ювелирной коллекцией.



Burmese Ruby Tiara


2. Короны Елизаветы II и королевы-матери

Короны Елизаветы II и королевы-матери




3. Елизавета II в диадеме королевы Александры "Кокошник", которую ей в 1888 г. подарила императрица Мария Федоровна






4. Владимирская диадема.




5.Владимирская тиара






Tiara великой княгини Владимир (Владимирская) относится к личной коллекции ювелирных изделий королевы Елизаветы II. Она получила ее в наследство от своей бабушки королевы Марии, после ее смерти в 1953 году. Она получила свое название от великой княгини Марии Павловны, жены великого князя Владимира Александровича, третьего сына царя Александра II и брата царя Александра III.
Великая княгиня Мария Павловна поручила ювелирам, работающим при российском дворе сделать дизайн и изготовить эту изысканную тиару в 1890 году.
В конце 19 века российские ювелиры предпочитали включать сочетания алмазов и жемчуга в свои ювелирные произведения, таких, как ожерелья, серьги, диадемы и tiaras. Это было в моде в то время. Великая княгиня Владимир Tiara была задумана и выполнена в традициях конца 19 века и представляет собой комбинацию из
бриллиантов и жемчуга.
После большевистской революции 1917 в России и связанных с ним потрясениями, Великая Княгиня Мария Павловна-Старшая бежала со своей семьей на Кавказ, где она оставалась до 1920, в надежде на улучшение ситуации, и, все таки, бежала в Венецию на итальянском судне 13 февраля 1920 г.
Великая княгиня оставила ее знаменитую коллекцию ювелирных изделий, включая Владимира Tiara,во время своего бегства спрятанными в сейфе во Владимирской дворце в Санкт-Петербурге. Впоследствии члены британской Секретной службы разведки, которые были друзьями семьи Владимира, помогли им достать драгоценности из сейфа, а затем контрабандным путем переправить их из России через дипломатическую почту.
Великая Княгиня Мария Павловна-Старшая умерла вскоре после того, как она осела на юге Франции, в августе 1920 года. Ее тиара( Владимир Tiara) была приобретена королевой Мэри в 1921 году у принцессы Елены Владимировны, супруги Николая Греческого.

6. Британская свадебная тиара (Tiara) королевы Елизабет








7. Princess Marie Louise’s Indian Tiara




8. Это так называемая Кембриджская тиара. Королева Мэри получила ее по наследству от бабушки в 1914 году (почему только в 1914 не понятно, но так написано). Ее дед был дядей королевы Виктории герцогом Кембриджским.
Королева Мэри как бы ввела порядок, по которому эту тиару носят молодые наследницы престола.
Диана получила эту тиару на свадьбу в 1981 году.






9. Бриллиантовая диадема Георга IV.
Это исключительно красивая диадема, орнамент которой состоит из национальных эмблем Англии, Шотландии и Ирландии, вероятно, наиболее знакомый предмет ювелирной коллекции Ее Величества Королевы.
Она известна нам по маркам и монетам. Диадема была сделана в 1820 году для короля Георга IV фирмой Rundell, Bridge & Co. Диадема состоит из 1333 бриллиантов, в том числе четырех каратный бледно-желтый бриллиант в центре переднего креста. Ее регулярно носили и королевы и жены королей начиная с королевы
Аделаиды.Заказ на ее изготовление был передан придворной ювелирной компании Ранделл в 1820 году и был сделан в мае этого года. Возможно дизайн этой диадемы принадлежит главному художнику-ювелиру этой фирмы Филиппу Либарту, который в это же время разрабатывал главную государственную корону для Георга IV.
Диадема стоила 8 216 фунтов из них 800 фунтов, это деньги за аренду камней. Бриллиант после коронации должны были быть возвращены фирме. При коронации Шарлотты так было и еще на коронацию 1837 года Виктории тоже камни брали в аренду. Потом, возможно, при Виктории камни ювелирной фирмы были обменены на старые бриллианты из коллекции Георга IV.
Сейчас эта диадема используется королевой Елизаветой II во время поездок и иногда для открытия парламента.



Diamond Diadem Elizabeth II






10. Бразильская тиара из аквамаринов.




11. торжественная Диадема из Дели




Даже Камилле иногда дают поносить.




12. Емералдская тиара Виктории.




13. Женская британская тиара (girls of Great Britain Tiara)




13. Бриллиантовая и сапфировая тиара (Diamond and Sapphire Tiara)




14. Малая Бриллиантовая корона королевы Виктории . 1870 . Золото, 1300 бриллиантов . Высота менее 10 см
Лондон . Великобритания . После смерти в 1861 году супруга, принца Альберта, королева часто надевала эту миниатюрную корону поверх вдовьей вуали






"Oriental Circlet"

"The Cambridge Lover's Knot" Tiara

Emerald Tiara

Tiara Queen Victoria

"Portland Tiara with Sapphires"

Circlet with the Koh-I-Noor

Tiara owned by Princess Louise

Regal Circlet



King George III fringe tiara

Diamond and sapphire tiara designed by Prince Albert for Queen Victoria









Poltimore Tiara

платье Английской королевы

  • 01 грудень 2009 at 11:10 AM
жираф
На днях британская монархиня королева Елизавета II произвела настоящий модный фурор.

Елизавета II задает моду


В минувшую пятницу Елизавета II прибыла с официальным визитом в Тринидад и Тобаго. На этом островном государстве проходил саммит Содружества, в котором приняли участие главы государств и правительств 53 стран, которые имеют тесные исторические связи с Великобританией.

Как сообщают очевидцы, политические лидеры были поражены, когда в зал, где проходил торжественный ужин, вошла королева в необычном для монарха наряде. Елизавета II была облачена в белоснежное платье из кружева, подол которого украшали две яркие птицы — ибис и чачалака — символы Тринидада и Тобаго. По левой стороне платья наискосок была вышита длинная красно-зеленая ветка дикого цветка пуансеттия, который считается национальным цветком этого государства в южной части Карибского моря.

Королева также выбрала колье из рубинов с алмазами. Знатоки также были поражены тем фактом, что на голове Елизаветы II находилась ее подвенечная алмазная тиара, которую она надевает в редчайших случаях. Именно в ней она прибыла в 1947 году на торжественную службу венчания с герцогом Эдинбургским.

Как отмечает Daily Telegraph, наряд королевы можно назвать «рискованным и неожиданно смелым». При этом отмечается, что 83-летняя монархиня отнюдь не потеряла интереса к моде и продолжает оставаться одной из ее влиятельных законодательниц.

http://www.kleo.ru/items/news/2009/11/30/queen_st.shtml
жираф

КИЇВ, 17 листопада. (Людмила Артюх - УКРІНФОРМ). Україна подала в організацію Icann заявку на реєстрацію кириличного домену .укр в Інтернеті, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на Кореспондент.net.

Аналогічні заявки також подали Росія (домен .рф) та Єгипет.

Нагадаємо, американська організація Icann, що регулює систему найменування сайтів, офіційно схвалила впровадження нелатинських доменних імен наприкінці жовтня поточного року. Це рішення дасть змогу вводити інтернет-адреси кирилицею та іншими існуючими алфавітами.

Варто зазначити, що компанія "Центр інтернет-імен України" оголосила про початок реєстрації доменних імен у двох нових доменних зонах верхнього рівня .укр та .блог кирилицею ще наприкінці минулого року.

джерело інформації - http://ukrinform-korr.livejournal.com/554189.html

про амазонські їстівні рослини

  • 11 листопад 2009 at 4:13 PM
жираф

про рослини, які використовуються у їжу в районі Амазонки

08/11/09 -

Plantas 'alternativas' podem suprir deficiência de hortaliças no Amazonas

Clima e solo da região são inadequados para cultivos tradicionais.
Espécies nativas têm nutrientes que complementam a alimentação.

Mariana Fontes - Do Globo Amazônia, em São Paulo

Alimentos comuns no dia-a-dia de muitos brasileiros, como a alface, o tomate e a batata inglesa, não costumam fazer parte das refeições no Amazonas. Essas plantas tradicionais, consumidas na maior parte do Brasil, foram trazidas de outros países e se adaptaram bem ao clima e à terra de diversas regiões do país, como o Sul e o Sudeste. No Amazonas, entretanto, elas não obtiveram o mesmo sucesso.

O clima quente e úmido da região amazônica e o solo, ácido e carente em nutrientes, impossibilitam certos cultivos. Além das condições inadequadas para o plantio, os moradores do Amazonas não desenvolveram a tradição de consumir essas hortaliças convencionais.

 

Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal

O feijão-macuco é nativo da Amazônia. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

“Os povos indígenas desconhecem essas plantas, já que muitas foram trazidas de fora do país. Por isso, a população do Amazonas não se acostumou a comer esses alimentos”, explica o professor do Instituto Federal de Educação, Ciência e Tecnologia do Amazonas (IFAM), Valdely Kinupp.

A ausência de certas culturas pode ser compensada por plantas menos conhecidas ao redor do país, as chamadas hortaliças-não convencionais. Muitas dessas hortaliças são nativas da Amazônia e aclimatadas ao clima e ao solo da região. São exemplos de espécies amazônicas a ária (Calathea allouia), feijão-macuco (Pachyrhizus tuberosus), taioba-branca (Xanthosoma sagittifolium) e araruta (Maranta arundinacea). 

 

Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal

A taioba tem alto valor nutricional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

Segundo o professor Valdely, as hortaliças não-convencionais amazônicas são fundamentais para complementar a dieta alimentar na região, pois apresentam ainda mais nutrientes que as plantas convencionais.

“O caboclo consome muito amido, presente no arroz, na farinha e no macarrão. As hortaliças não-convencionais são ricas em zinco, manganês, ferro e cálcio, ausentes em boa parte da alimentação regional”, diz.

Outra vantagem das hortaliças alternativas da Amazônia é que elas podem ser plantadas em espaços onde já existem árvores frutíferas, sem a necessidade de desmatar novas áreas. Essa forma de agricultura ajuda, portanto, a desenvolver a economia da região de forma sustentável. O cultivo de hortaliças não-convencionais também é uma maneira de aproveitar a biodiversidade brasileira, segundo Valdely. 

 

Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal

A ária é um exemplo de hortaliça não-convencional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

“Se você viaja pelo Brasil, boa parte do que a gente consome vem de fora. Nós falamos em biodiversidade, mas, do ponto de vista alimentício, a gente não cria nossas próprias espécies. A cultura dessas hortaliças alternativas é uma forma de valorizar nossa riqueza nativa”, diz Valdely Kinupp.

Quem quiser conhecer de perto as hortaliças não-convencionais pode visitar o Jardim Botânico Adolpho Ducke, em Manaus. O endereço é Avenida Uirapuru, Bairro Cidade de Deus, Manaus (AM). O parque é aberto de terça-feira a domingo, das 8 às 16 horas.

 

жираф

Дідух Людмила кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу інноваційних досліджень НДІУ
Марина Бондаренко магістр культурології, секретар Українського Товариства Бразилії

 


Презентація книги Е. Пролік «Мігель Бакун: природа долі» з нагоди 100-річчя від дня народження художника

 

 

Мігель Бакун - «бразильський Ван Гог» українського походження

Висвітлення різноаспектної діяльності представників зарубіжного українства, які зробили вагомий внесок у розвиток світової культури, є одним із головних завдань сучасного українознавства і дає змогу всебічно розкрити зв'язки України та світового українства впродовж їх часо-просторового розвитку.
Про українську громаду в Бразилії до недавнього часу було відомо дуже мало, протягом десятиліть вона підтримувала доволі слабкі зв'язки з Україною. Це українське поселення є одним із територіально найвіддаленіших від нашої держави і одночасно одним із найближчих за духовністю, ментальністю, звичаями, традиціями, мовою. У Бразилії українці є однією з найстаріших етнічних груп. У цій країні навіть побутує термін «Бразилійська Україна». Він наповнений багатим змістом як для українців, так і для різноетнічних груп населення Бразилії [2]. За оцінками дослідників української імміграції, в Бразилії найбільше українців проживає у штаті Парана [1, 354]. Вони зробили найвагоміший внесок у соціально-економічний, політичний, громадсько-культурний розвиток цієї латиноамериканської країни.
Серед них - містичний художник М. Бакун, громадянин Бразилії українського походження, який вважав себе «спорідненим духом» із В. ван Гогом та був визнаний одним із найвидатніших бразильських художників ХХ ст. Його називають «бразильським Ван Гогом», тому що, як і видатний нідерландський постімпресіоніст, М. Бакун не мав можливості отримати професійну освіту художника, проте розробив власний неповторний стиль, в якому особливою рисою є вміння працювати з фарбою ніби скульптор, створюючи об'ємні зображення, використовуючи техніку імпасто, експериментуючи із мазком, залишаючи на фарбі сліди роботи пензля. Обидва художники шукали можливості звільнитись у мистецтві від тяжкого буденного життя і навчились створювати простір з уяви та творчої фантазії, обравши жовтий своїм улюбленим кольором, писали не просто пейзажі, а відображали емоції в картині. На жаль, як і відомий нідерландець, М. Бакун став популярним уже після смерті, коли його роботи було оцінено, і вони посіли достойне місце в галереях та музеях.
Народився М. Бакун  28 жовтня 1909 р. у м. Марешал Маллет (штат Парана) у сім'ї українських емігрантів. Батьки митця мігрували у Бразилію під час другого спалаху першої хвилі масової еміграції (1897-1907 роки). Тоді до Бразилії з Галичини за власний кошт виїхало понад тисячу родин. Більшість іммігрантів кінця ХІХ ст. облаштувалась у районі м. Прудентополіс, а також у південно-східній частині штату Парана та в північних районах сусіднього штату Санта Катаріна [1, 352].
М. Бакун отримав військову освіту, проте зустріч із митцем Ж. Пансетті пробудила у ньому бажання стати художником. У 1930 р. він переїхав до м. Курітіба, де працював фотографом і одночасно присвячував багато часу малюванню, а також на замовлення виготовляв вивіски та виконував внутрішнє оздоблення. Пізніше М. Бакун познайомився з художниками Г. Віаро та Ж. Б. Грофф. У 1939 р. у пошуках відповідного культурного оточення поїхав до м. Ріо-де-Жанейро, але в 1940 р. повернувся до м. Курітіба, де за сприяння мерії відкрив художню майстерню і запросив до співпраці знаних бразильських митців: А. Шав'єр, Лойо-Персіо, М. Лейте та Н. Превіді.
Найбільш плідними для майстра стали 50-і роки ХХ ст.: він створив велику кількість портретів, натюрмортів, морських та інших пейзажів. У    1960 р. М. Бакун звернувся до релігійної тематики, цікавиться абстракціонізмом. Художник брав участь у роботі Салону мистецтв штату Парана і був неодноразово нагороджений: у 1947 р. - премією за надбання, у 1948 р. - почесною премією, у 1949 р. - бронзовою медаллю, у 1950 р. - срібною медаллю, у 1951 р. та 1962 р. - персональними преміями, у 1963 р. - персональною виставкою. Роботи М. Бакуна неодноразово виставляли як у спільних із іншими художниками, так і в персональних експозиціях.
М. Бакуна вважають одним із піонерів сучасного образотворчого мистецтва в Бразилії і, зокрема, в штаті Парана, оскільки у своїй творчості він зміг поєднати експресіонізм, імпресіонізм, сюрреалізм тощо. Художнику, який не отримав відповідної академічної освіти, доводилось шукати свій стиль. Він (як і багато інших українців, що народились вже на території Бразилії, але не стали бразильцями за духом, не змогли змінитись) підсвідомо поєднав українське бачення життєвих реалій із бразильським світосприйняттям. Як і К. Малевич, М. Бакун розвиває культуру кольору і лінії, використовуючи їх якості для вирішення проблеми простору без застосування ілюзорної «повітряної перспективи». М. Бакун несвідомо приніс у бразильське мистецтво українські теми (природа, людина і земля, людина і природа, звичайні будинки тощо) та кольорову мелодійність. Митець працював, довіряючи своїй інтуїції та натхненню [5, 6].
       
На початку 1960-х років М. Бакун переживав складну фінансову скруту, страждав від важкої депресії і 14 лютого 1963 р., у віці 54 років, покінчив життя самогубством у своїй майстерні у м. Курітіба.
 Роботи М. Бакуна зберігаються в колекціях Музею Оскара Ніемайера, Музею мистецтв м. Курітіба, Музею сучасного мистецтва штату Парана, приватних колекціях [3]. Його іменем названо виставкову залу в Музеї Оскара Ніемайера.
Саме про цього українського бразильця, 100-літній ювілей якого відзначається цього року, написала свою книгу «Мігель Бакун: природа долі» Е. Пролік, відома художниця та мистецтвознавець із бразильського штату Парана. Презентація для широкої громадськості відбулася у липні 2009 р. у              м. Курітіба [4].
Книга є унікальним авторським дослідженням життя та творчості видатного живописця. У виданні також вміщено найповніший на сьогодні каталог репродукцій робіт М. Бакуна (відібрано понад 60 найважливіших полотен), а також подано низку статей про твори митця таких відомих бразильських художніх критиків, як Р. Бріто, А.Фрейтас та Н. Луз.
У книзі «Мігель Бакун: природа долі» Е. Пролік підкреслює сучасність творчості М. Бакуна, аналізує його художній стиль, особливість вибору і створення кольорів, використання технік нанесення олійних фарб на полотно, особливості створення кольорової просторової перспективи та композиційної побудови картин. Проводячи паралелі між життям та роботами майстра, дослідниця привертає увагу саме до художнього надбання М. Бакуна, а не до міфів, створених його сучасниками через подекуди дивну і незрозумілу поведінку живописця. Е. Пролік наголошує: «Роботи Мігеля Бакуна мають надзвичайну важливість за свою візуальну якість і поетичність, це скарб, який треба досліджувати і розкривати» [7, 9].

Література

1. Бондаренко М. Українська діаспора в Бразилії // Українознавство. - 2008. - № 2. - С. 351-356.
2. Сайт українців у Бразилії. - Електронний ресурс: http://ukrmova.mylivepage.com/
3. Соротюк В., Бондаренко М. Мігел Бакун. - Електронний ресурс: http://www.rcub.com.br/index.php?pag=detalhe&c... 
4. Cem Anos de Miguel Miguel Bakun: exposicao e lancamento de livro. - Електронний ресурс: http://cartunistasolda.blogspot.com/2009/06/cem-an...
5. Cores de Bakun // Gazeta do Povo. -  28/06/2009. - Електронний ресурс:
http://portal.rpc.com.br/gazetadopovo/cadernog/con...
6. Miguel Bakun - pintor Paranaense. - Електронний ресурс:
http://kalena-artedosultrazidasdaeuropa.blogspot.c...
7. Prolik  E. Miguel Bakun: a natureza do destino. - Curitiba, 2009. - 112 p.

стаття розміщена в журналі "Українознавство" № 3, 2009 р.
в Інтернеті на http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1754

жираф

Перший переклад "Кобзаря" турецькою мовою презентували в Національному музеї Тараса Шевченка. Він містить 40 творів - віршів і поем, які переклала доцент кафедри тюркології Київського національного університету ім.Т.Шевченка Дора Арнаут.

"Це видання є проривом у літературних відносинах між Україною і Туреччиною. Сьогодні ми маємо книгу, видану в Туреччині, в Анкарі. І ми дякуємо за цей подвиг її авторові", - сказав на презентації вчений секретар музею Василь Портяк.

Як зазначила Дора Арнаут, останнім часом пожвавлюються культурні й економічні відносини між Україною і Туреччиною, і дуже багато турків хочуть краще знати українську культуру. "Переклад "Кобзаря" я вважаю своїм обов'язком перед своєю вітчизною - Україною. А Тарас Шевченко - це і є Україна, він - самий дух українського народу. Щоб відчути українську душу, треба прочитати його "Катерину", щоб відчути козацьку свободу - треба читати "Кавказ", - сказала вона.

У найближчі рік-два поетеса має намір перекласти всього "Кобзаря", наразі ж перекладає твори з нього гагаузькою - для шкільного підручника. "В моїх планах також передати гагаузькою і турецькою українську класику, в першу чергу твори Лесі Українки та Івана Франка", - сказала Дора Арнаут.

Тираж книги - тисяча примірників. Надрукований він коштом автора. Половина накладу цього тижня надійде в Україну. Придбати книжку можна в Київському національному університеті ім.Т.Шевченка.

КИЇВ, 8 жовтня. /Валентина Пащенко - УКРІНФОРМ/.

шукаємо співпрацю

  • 01 жовтень 2009 at 6:11 PM
жираф
Шановні!
Нова українська крамниця-галерея з міста Курітіба (штат Парана, Бразилія) шукає співпраці з фірмами або приватними підприємцями з України.
В магазині продається продукція з України (сувеніри, цукерки, український чай, вишиванки, книжки). Шукаємо зацікавлених для налагодження співпраці: ми надсилаємо перелік необхідного нам товару, ви його знаходите і відправляєте нам ... скоріше за все поштою (звичайно ми Вам за це платимо). Є певні товари, які ми вже точно знаємо, що будемо замовляти, але асортимент крамниці формується в залежності від прохань покупців.
Якщо Ви підприємець, який міг би нам допомогти, якщо Ви працюєте в фірмі, яка займається такого роду бізнесом, якщо Ви знаєте хто міг би нам допомогти, пишіть, будь ласка, в коментарях.
жираф

Про відомого в Бразилії та за її межами художника з м.Курітіба Поті Лаззаротто (у зв"язку з експозицією його гравюр в Курітібі)

A Família é uma das gravuras que fazem parte da exposição no MON.


португальською мовою )
жираф

про видатного і дуже популярного скульптора штату Парана Жоао Турин

португальською мовою )
жираф

замітка про роль Монтейро Лобато в бразильській літературі для дітей

португальською мовою )

Олександр Архипенко

  • 03 липень 2009 at 12:17 AM
жираф

Олександр Архіпенко український талановитий скульптор зі світовим ім"ям.
Архипенко став «винахідником» – винахідником ідей, які живили пошук кількох поколінь митців.
 

   

 


читати далі... )


Мігель Бакун: природа долі

  • 02 липень 2009 at 11:59 AM
жираф

про експозицію та книгу, які присвячені 100-річчю від дня народження Мігеля Бакуна, художника штату Парана українського походження

 / Autodidata, Miguel Bakun foi premiado em inúmeros salões nacionais por suas naturezas mortas, retratos e, principalmente, paisagens

Експозиція "Мігель Бакун: природа долі" відкрилась 30 червня 2009 р. в Casa Andrade Muricy і представляє більше 50 робіт майстра, який народився в українській родині на півдні штату в містечку Маллет.

Imagens: Divulgação /   /

Паралелі між життям та роботами майстра, які зазвичай проводять для ретроспективних експозицій, на цей раз намагатимуться привернути увагу до артистичного скарбу Мігеля Бакуна, а не до міфів, створених ним. "Місто вбиває Бакуна, тому щоговорить про його смерть, і лише після цього про його творіння. Має бути навпаки", твердить художниця Еліане Пролік, яка створила цю виставку. протягом експозиції також відбудеться презентація її книги про Мігеля Бакуна, в якій зібрано 60 робіт майстра, а також тексти про творчість Бакуна критиків Роналдо Бріто, Артур Фрейтас, Еліане Пролік, Нелсон Луз, а також хроногріфію життя і творчості Мігеля Бакуна. Видання на 112 стор. продаватиметься на експозиції за 30,00 реалів

 /  

 репродукції робіт та інформація - gazeta do povo

 

далі португальською... )

що подають в барах Бразилії

  • 22 червень 2009 at 10:03 AM
жираф

На сайті бразильського телебачення "Глобо" розміщений наступний перелік рецептів блюд, які подаються в місецвих барах: граціозні крокети, "тріска а-ля Дерсі", "ангу з морепродуктами", пиріжки дони Ідаліни, "кошіня", "повний інфаркт" ...

рецепти португальською... )
жираф

Під час концертів 17 та 18 червня 2009 р. в Capela Santa Maria м.Курітіба Камерний оркестр "Солісти Лондріни" представить твори композиторів, які є характерними для музики штату Парана: Бенто Моссурунга, Бразіліо Ітібере, Енріке де Курітіба та Рожеріо Крігер. Серед творів останнього для виконання було обрано "A lua de Helena", твір для струнного оркестру та фортепіано, створений під впливом поезії видатної поетеси штату Парана (яка мала українське походження) Олени Колодій.

далі португальською... ).</div>

Мігель Бакун

  • 05 червень 2009 at 3:32 PM
жираф

Мігель Бакун - видатний художник українського походження, якого називають Ван-Гогом штату Парана.
В цьому році відзначається 100-річчя від дня народження М.Бакуна.
(більше інформації про художника див. http://ukrmova.mylivepage.com/blog/434/6082)

MIGUEL BAKUN - descendente de Ucranianos

 
MIGUEL BAKUN pintor Paranaense
Auto Retrato



FLORESTA AZUL










" Comemoramos o centenário do nascimento ( 1909-1963) de Miguel Bakun, um dos maiores pintores Paranaenses, filho de imigrantes Ucranianos.
 
Também é considerado um dos pioneiros da arte moderna no Paraná."
 
Texto de : MARCOS NOGAS - Presidente do TPUK
 
TPUK-Sociedade dos Amigos da Cultura Ucraniana
 
Rua- Brigadeiro Franco, 374 - Curitiba-Paraná
 

репродукції та інформація з з сайту http://kalena-artedosultrazidasdaeuropa.blogspot.com/search/label/Miguel%20Bakun

 

- 2 °

  • 03 червень 2009 at 2:21 PM
жираф
Сьогодні зранку в Курітібі мій термометр показував - 2 °!!!!!!!!!! Тому не вірте, якщо вам хтось скаже, що Бразилія - це жарка країна... Бразилія - така велика країна, що тут можна навіть холод знайти :)

Aniele Nascimento/Gazeta do Povo

Aniele Nascimento/Gazeta do Povo / Geada mudou a paisagem do Jardim Botânico, um dos principais pontos turísticos de Curitiba Geada mudou a paisagem do Jardim Botânico, um dos principais pontos turísticos de Curitiba
Semana gelada

Paraná registra -5,4°C na manhã mais fria do ano

 

Водопады Фоз-до-Игуасу

  • 28 травень 2009 at 10:23 AM
жираф

Глотка Дьявола - самый крупный водопад


«Глотка Дьявола» — так называется самый крупный из 270 водопадов реки Игуасу на границе Бразилии и Аргентины. Индейцы говорят, что Игуасу — творение разгневанного бога Мбоя. Он пришел в ярость, когда узнал, что его невеста бежала с простым смертным. Пытаясь скрыться, беглецы сели в лодку и стали спускаться вниз по Игуасу. Погнавшись за ними, Мбоя обрушил дно реки, отчего и получилось столько провалов с падающей вниз водой. Влюбленные упали вниз с огромной высоты. По легенде, девушка превратилась в скалу, а ее возлюбленный — в пальму на берегу.
















http://www.e-blog.com.ua/14528/ 

7 природних чудес світу

  • 08 травень 2009 at 11:21 PM
жираф

Від Бразилії у конкурсі на право бути одним з  7 природний чудес світу беруть 4  пам"ятника природи: регіон Амазонки (на фото), Водоспади Ігуасу (що знаходяться В ШТАТІ ПАРАНА) , Фернандо де Нороня та гора Рорайма. інформація і фото з http://viajeaqui.abril.com.br/conteudo/pwa/gl_galeriafotos_423862.shtml?0 (там є і інші фото :) )
O Brasil tem quatro candidatos no concurso Novas Sete Maravilhas da Natureza: Amazônia (foto acima), Cataratas do Iguaçu, Fernando de Noronha e Monte Roraima. Eles estão entre os 261 da lista preliminar que segue em votação até o dia 7 de julho, quando serão escolhidos 77 lugares – o resultado final será divulgado em 2011.   Foto: João Ramid
 

Profile

жираф
[info]marynakb
Maryna Bondarenko

Latest Month

грудень 2009
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com