Maryna Bondarenko

Шотландія хоче незалежності

2009-12-02T13:26:57Z

Шотландський уряд у День святого Андрія, покровителя Шотландії, опублікувала "Білу книгу", в якій пропонує рівно через рік, 30 листопада 2010 р., провести референдум з питання отримання Шотландією незалежності.
Уряд Шотландії запропонував чотири варіанти конституційного майбутнього Шотландії: збереження статус-кво; надання Шотландії обмеженого кола додаткових повноважень відповідно до рекомендацій Кальманівської комісії; максимальна передача влади, або широка фінансова автономія з усіх питань, за винятком зовнішньої політики та оборони, і нарешті, повна державна незалежність від Великобританії.
"Настав час людям самим висловити свою думку про майбутнє Шотландії. Суперечки більше не стосуються питання, будуть зміни чи ні. Вони стосуються того, якими будуть ці зміни. Доти, доки ми не зможемо мати у своєму розпорядженні всі економічні та фінансові важелі, які є в інших урядів світу, Шотландія завжди буде знаходитися в невигідному становищі", - говорить перший міністр Шотландії, лідер Шотландської національної партії (SNP) Алекс Салмонд.
Шотландські політики обіцяють зберегти подвійне громадянство (шотландське і британське). За їхнім задумом, незалежна Шотландія на початковому етапі не відмовлятиметься від фунта стерлінгів і навіть відсоткові ставки буде встановлювати Банк Англії. "Разом з незалежністю повинні бути міцні зв'язки з Об'єднаним Королівством та королевою. Вона може стати і главою держави. Але країна сама буде контролювати свої фінанси і представляти себе на міжнародних форумах", - говорить Алекс Салмонд.
Наразі Шотландія вже має спеціальні права, яких не мають інші члени королівства. Діяльність парламенту Шотландії була відновлена в 1999 р. Шотландський уряд може варіювати прибутковий податок у межах 3% (базова ставка в Британії 22%) і змінювати податок на комерційну нерухомість.
Шотландія має в своєму розпорядженні права законотворчості в таких сферах як юстиція, охорона здоров'я та освіта. Автономія в галузі освіти та охорони здоров'я використовується для скасування плати за навчання в університетах та для безкоштовного догляду за людьми похилого віку. У Шотландії заборонено полювання і здійснюється земельна реформа, що обмежує велике "феодальне" землеволодіння.
Правляча Шотландська національна партія отримала перемогу на виборах до парламенту Шотландії в 2007 р. на хвилі зростання патріотичних настроїв. Проведення референдуму з питання про незалежність Шотландії було основним пунктом передвиборної програми партії. Однак депутати від SNP займають лише 47 місць у парламенті Шотландії.
І для прийняття законопроекту про референдум уряду знадобиться підтримка партії зелених, а також уряду необхідно залучити на свій бік як мінімум 16 депутатів від трьох найбільших опозиційних партій. У той же час шотландські лейбористи, консерватори та ліберал-демократи виступають проти референдуму і відокремлення від Великобританії.
Єдності в питанні отримання незалежності немає і серед самих жителів Шотландії. За даними дослідження, проведеного BBC в кінці червня, 38% опитаних шотландців заявили, що проголосували б за незалежність Шотландії.
Однак лише 10% вважають, що в найближчі 20 років Шотландія все-таки стане незалежною, 28% вважають, що таке навряд чи станеться. Тільки 22% респондентів хочуть, щоб Шотландія залишилася частиною Великобританії на нинішніх умовах. На підтримку проведення референдуму висловилися 58% опитаних.
Найважливіший ресурс Шотландії - нафта, що видобувається на шельфі Північного моря. Прибутки від нафти становлять 13% ВВП Шотландії і 4% ВВП Великобританії. Згідно з даними університету в Абердині, приблизно 90% податкових надходжень від розробки та реалізації ресурсів Північного моря, починаючи з 1980 р., отримані з джерел в шотландському секторі шельфу. Ресурси Північного моря принесли британському міністерству фінансів 269 млрд. фунтів стерлінгів при цінах 2008 р.
Представники Шотландської національної партії йшли в парламент з гаслом: "Це наша нафта". Вони стверджували, що незалежна Шотландія може приєднатися до північної "віхи процвітання", посилалася на успішних сусідів: Норвегію на сході, Ірландію на заході та Ісландію на півночі, які до кризи займали місця в першій десятці індексу розвитку людського потенціалу ООН.
У той же час оглядач британської газети Daily Telegraph Геральд Уорнер стверджує, що ідея про те, що економіку Шотландії утримує нафта, - це міф. На його думку, домовитися про незалежність Шотландія зможе не раніше 2015 р., тоді як після 2020 р. нафтовий потік вичерпається до мінімуму. "Тобто нафтові прибутки за п'ять років мають на століття вперед забезпечити шотландцям той рівень життя, до якого вони звикли?" - задається питанням Ворнер.
Британський уряд також взявся агітувати проти незалежності Шотландії. Міністр у справах Шотландії Джим Мерфі заявив, що створення окремої шотландської системи оподаткування потребує значних витрат і не принесе ніяких вигод.

Управління у справах Шотландії, що входить до складу британського Міністерства юстиції, 18 листопада опублікувало доповідь "Податкове адміністрування та конституційні зміни в Шотландії". Відповідно до доповіді, витрати шотландських компаній, пов'язані з виконанням податкових зобов'язань, зростуть вдвічі і перевищать 1 млрд. фунтів стерлінгів.
Дмитро Бондаренко

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2009/12/02/179838

короны Английской королевы

2009-12-01T13:22:40Z

нашла очень интересную подборку фотографий корон Елизаветы II на страничке http://anna-trukhina.ya.ru/replies.xml?item_no=10050&ncrnd=171, но почему-то не удается спрятать "под кат"...

Корона — величественный символ верховной светской (земной) и духовной (божественной) власти, знак могущества, достоинства, избранности, славы и победы.
«отцом» короны был венок, возлагавшийся на голову победителей древних спортивных состязаний, победоносных полководцев, отличившихся римских легионеров, или отмечавший главных участников религиозных и свадебных обрядов, а «матерью» — богато украшенная головная повязка — диадема.
В эпоху Средневековья право на корону имели не только короли, но и представители землевладельческой знати. Так, английский виконт носил корону с 12 жемчужинами; граф — с жемчужинами и земляничными листьями; герцог — с широкими листьями, но без жемчужин. У герцога королевской крови на ободе короны золотые кресты перемежались лилиями.

1. Это "Рубиновая бирманская тиара" из личной коллекции королевы.
Она была сделана в 1973 году придворными ювелирами фирмой Garrard & Co по заказу самой королевы.
На нее пошли камни из личной коллекции Елизаветы II. Рубины - свадебный подарок бирманского народа, поэтому тиара и называется Бирманской. В Бирме считают, что рубины спасают человека от болезней и бед. Количество рубинов соответствовало количеству заболеваний, которые по мнению бирманцев, имеют влияние на человеческое тело.
Дизайн тиары сделан в виде венка из роз, с розетками из рубинов в центре каждого цветка и лепестками из бриллиантов. Эти бриллианты тоже были свадебным подарком Елизавете от Низами Хайдерабад и Берар, который в то время обладал огромной ювелирной коллекцией.

2. Короны Елизаветы II и королевы-матери

3. Елизавета II в диадеме королевы Александры "Кокошник", которую ей в 1888 г. подарила императрица Мария Федоровна

4. Владимирская диадема.

5.Владимирская тиара

Tiara великой княгини Владимир (Владимирская) относится к личной коллекции ювелирных изделий королевы Елизаветы II. Она получила ее в наследство от своей бабушки королевы Марии, после ее смерти в 1953 году. Она получила свое название от великой княгини Марии Павловны, жены великого князя Владимира Александровича, третьего сына царя Александра II и брата царя Александра III.
Великая княгиня Мария Павловна поручила ювелирам, работающим при российском дворе сделать дизайн и изготовить эту изысканную тиару в 1890 году.
В конце 19 века российские ювелиры предпочитали включать сочетания алмазов и жемчуга в свои ювелирные произведения, таких, как ожерелья, серьги, диадемы и tiaras. Это было в моде в то время. Великая княгиня Владимир Tiara была задумана и выполнена в традициях конца 19 века и представляет собой комбинацию из
бриллиантов и жемчуга.
После большевистской революции 1917 в России и связанных с ним потрясениями, Великая Княгиня Мария Павловна-Старшая бежала со своей семьей на Кавказ, где она оставалась до 1920, в надежде на улучшение ситуации, и, все таки, бежала в Венецию на итальянском судне 13 февраля 1920 г.
Великая княгиня оставила ее знаменитую коллекцию ювелирных изделий, включая Владимира Tiara,во время своего бегства спрятанными в сейфе во Владимирской дворце в Санкт-Петербурге. Впоследствии члены британской Секретной службы разведки, которые были друзьями семьи Владимира, помогли им достать драгоценности из сейфа, а затем контрабандным путем переправить их из России через дипломатическую почту.
Великая Княгиня Мария Павловна-Старшая умерла вскоре после того, как она осела на юге Франции, в августе 1920 года. Ее тиара( Владимир Tiara) была приобретена королевой Мэри в 1921 году у принцессы Елены Владимировны, супруги Николая Греческого.

6. Британская свадебная тиара (Tiara) королевы Елизабет

7. Princess Marie Louise’s Indian Tiara

8. Это так называемая Кембриджская тиара. Королева Мэри получила ее по наследству от бабушки в 1914 году (почему только в 1914 не понятно, но так написано). Ее дед был дядей королевы Виктории герцогом Кембриджским.
Королева Мэри как бы ввела порядок, по которому эту тиару носят молодые наследницы престола.
Диана получила эту тиару на свадьбу в 1981 году.

9. Бриллиантовая диадема Георга IV.
Это исключительно красивая диадема, орнамент которой состоит из национальных эмблем Англии, Шотландии и Ирландии, вероятно, наиболее знакомый предмет ювелирной коллекции Ее Величества Королевы.
Она известна нам по маркам и монетам. Диадема была сделана в 1820 году для короля Георга IV фирмой Rundell, Bridge & Co. Диадема состоит из 1333 бриллиантов, в том числе четырех каратный бледно-желтый бриллиант в центре переднего креста. Ее регулярно носили и королевы и жены королей начиная с королевы
Аделаиды.Заказ на ее изготовление был передан придворной ювелирной компании Ранделл в 1820 году и был сделан в мае этого года. Возможно дизайн этой диадемы принадлежит главному художнику-ювелиру этой фирмы Филиппу Либарту, который в это же время разрабатывал главную государственную корону для Георга IV.
Диадема стоила 8 216 фунтов из них 800 фунтов, это деньги за аренду камней. Бриллиант после коронации должны были быть возвращены фирме. При коронации Шарлотты так было и еще на коронацию 1837 года Виктории тоже камни брали в аренду. Потом, возможно, при Виктории камни ювелирной фирмы были обменены на старые бриллианты из коллекции Георга IV.
Сейчас эта диадема используется королевой Елизаветой II во время поездок и иногда для открытия парламента.

10. Бразильская тиара из аквамаринов.

11. торжественная Диадема из Дели

Даже Камилле иногда дают поносить.

12. Емералдская тиара Виктории.

13. Женская британская тиара (girls of Great Britain Tiara)

13. Бриллиантовая и сапфировая тиара (Diamond and Sapphire Tiara)

14. Малая Бриллиантовая корона королевы Виктории . 1870 . Золото, 1300 бриллиантов . Высота менее 10 см
Лондон . Великобритания . После смерти в 1861 году супруга, принца Альберта, королева часто надевала эту миниатюрную корону поверх вдовьей вуали

платье Английской королевы

2009-12-01T13:08:55Z

На днях британская монархиня королева Елизавета II произвела настоящий модный фурор.

В минувшую пятницу Елизавета II прибыла с официальным визитом в Тринидад и Тобаго. На этом островном государстве проходил саммит Содружества, в котором приняли участие главы государств и правительств 53 стран, которые имеют тесные исторические связи с Великобританией.

Как сообщают очевидцы, политические лидеры были поражены, когда в зал, где проходил торжественный ужин, вошла королева в необычном для монарха наряде. Елизавета II была облачена в белоснежное платье из кружева, подол которого украшали две яркие птицы — ибис и чачалака — символы Тринидада и Тобаго. По левой стороне платья наискосок была вышита длинная красно-зеленая ветка дикого цветка пуансеттия, который считается национальным цветком этого государства в южной части Карибского моря.

Королева также выбрала колье из рубинов с алмазами. Знатоки также были поражены тем фактом, что на голове Елизаветы II находилась ее подвенечная алмазная тиара, которую она надевает в редчайших случаях. Именно в ней она прибыла в 1947 году на торжественную службу венчания с герцогом Эдинбургским.

Как отмечает Daily Telegraph, наряд королевы можно назвать «рискованным и неожиданно смелым». При этом отмечается, что 83-летняя монархиня отнюдь не потеряла интереса к моде и продолжает оставаться одной из ее влиятельных законодательниц.

http://www.kleo.ru/items/news/2009/11/30/queen_st.shtml

Україна подала заявку на реєстрацію домену .укр

2009-11-18T12:26:40Z

КИЇВ, 17 листопада. (Людмила Артюх - УКРІНФОРМ). Україна подала в організацію Icann заявку на реєстрацію кириличного домену .укр в Інтернеті, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на Кореспондент.net.

Аналогічні заявки також подали Росія (домен .рф) та Єгипет.

Нагадаємо, американська організація Icann, що регулює систему найменування сайтів, офіційно схвалила впровадження нелатинських доменних імен наприкінці жовтня поточного року. Це рішення дасть змогу вводити інтернет-адреси кирилицею та іншими існуючими алфавітами.

Варто зазначити, що компанія "Центр інтернет-імен України" оголосила про початок реєстрації доменних імен у двох нових доменних зонах верхнього рівня .укр та .блог кирилицею ще наприкінці минулого року.

джерело інформації - http://ukrinform-korr.livejournal.com/554189.html

про амазонські їстівні рослини

2009-11-11T18:14:26Z

про рослини, які використовуються у їжу в районі Амазонки

08/11/09 -

Plantas 'alternativas' podem suprir deficiência de hortaliças no Amazonas

Clima e solo da região são inadequados para cultivos tradicionais.
Espécies nativas têm nutrientes que complementam a alimentação.

Mariana Fontes - Do Globo Amazônia, em São Paulo

Alimentos comuns no dia-a-dia de muitos brasileiros, como a alface, o tomate e a batata inglesa, não costumam fazer parte das refeições no Amazonas. Essas plantas tradicionais, consumidas na maior parte do Brasil, foram trazidas de outros países e se adaptaram bem ao clima e à terra de diversas regiões do país, como o Sul e o Sudeste. No Amazonas, entretanto, elas não obtiveram o mesmo sucesso.

O clima quente e úmido da região amazônica e o solo, ácido e carente em nutrientes, impossibilitam certos cultivos. Além das condições inadequadas para o plantio, os moradores do Amazonas não desenvolveram a tradição de consumir essas hortaliças convencionais.

O feijão-macuco é nativo da Amazônia. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

“Os povos indígenas desconhecem essas plantas, já que muitas foram trazidas de fora do país. Por isso, a população do Amazonas não se acostumou a comer esses alimentos”, explica o professor do Instituto Federal de Educação, Ciência e Tecnologia do Amazonas (IFAM), Valdely Kinupp.

A ausência de certas culturas pode ser compensada por plantas menos conhecidas ao redor do país, as chamadas hortaliças-não convencionais. Muitas dessas hortaliças são nativas da Amazônia e aclimatadas ao clima e ao solo da região. São exemplos de espécies amazônicas a ária (Calathea allouia), feijão-macuco (Pachyrhizus tuberosus), taioba-branca (Xanthosoma sagittifolium) e araruta (Maranta arundinacea).

A taioba tem alto valor nutricional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

Segundo o professor Valdely, as hortaliças não-convencionais amazônicas são fundamentais para complementar a dieta alimentar na região, pois apresentam ainda mais nutrientes que as plantas convencionais.

“O caboclo consome muito amido, presente no arroz, na farinha e no macarrão. As hortaliças não-convencionais são ricas em zinco, manganês, ferro e cálcio, ausentes em boa parte da alimentação regional”, diz.

Outra vantagem das hortaliças alternativas da Amazônia é que elas podem ser plantadas em espaços onde já existem árvores frutíferas, sem a necessidade de desmatar novas áreas. Essa forma de agricultura ajuda, portanto, a desenvolver a economia da região de forma sustentável. O cultivo de hortaliças não-convencionais também é uma maneira de aproveitar a biodiversidade brasileira, segundo Valdely.

A ária é um exemplo de hortaliça não-convencional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

“Se você viaja pelo Brasil, boa parte do que a gente consome vem de fora. Nós falamos em biodiversidade, mas, do ponto de vista alimentício, a gente não cria nossas próprias espécies. A cultura dessas hortaliças alternativas é uma forma de valorizar nossa riqueza nativa”, diz Valdely Kinupp.

Quem quiser conhecer de perto as hortaliças não-convencionais pode visitar o Jardim Botânico Adolpho Ducke, em Manaus. O endereço é Avenida Uirapuru, Bairro Cidade de Deus, Manaus (AM). O parque é aberto de terça-feira a domingo, das 8 às 16 horas.

Мігель Бакун - «бразильський Ван Гог» українського походження

2009-11-03T20:44:58Z

Дідух Людмила кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу інноваційних досліджень НДІУ
Марина Бондаренко магістр культурології, секретар Українського Товариства Бразилії

Презентація книги Е. Пролік «Мігель Бакун: природа долі» з нагоди 100-річчя від дня народження художника

Мігель Бакун - «бразильський Ван Гог» українського походження

Висвітлення різноаспектної діяльності представників зарубіжного українства, які зробили вагомий внесок у розвиток світової культури, є одним із головних завдань сучасного українознавства і дає змогу всебічно розкрити зв'язки України та світового українства впродовж їх часо-просторового розвитку.
Про українську громаду в Бразилії до недавнього часу було відомо дуже мало, протягом десятиліть вона підтримувала доволі слабкі зв'язки з Україною. Це українське поселення є одним із територіально найвіддаленіших від нашої держави і одночасно одним із найближчих за духовністю, ментальністю, звичаями, традиціями, мовою. У Бразилії українці є однією з найстаріших етнічних груп. У цій країні навіть побутує термін «Бразилійська Україна». Він наповнений багатим змістом як для українців, так і для різноетнічних груп населення Бразилії [2]. За оцінками дослідників української імміграції, в Бразилії найбільше українців проживає у штаті Парана [1, 354]. Вони зробили найвагоміший внесок у соціально-економічний, політичний, громадсько-культурний розвиток цієї латиноамериканської країни.
Серед них - містичний художник М. Бакун, громадянин Бразилії українського походження, який вважав себе «спорідненим духом» із В. ван Гогом та був визнаний одним із найвидатніших бразильських художників ХХ ст. Його називають «бразильським Ван Гогом», тому що, як і видатний нідерландський постімпресіоніст, М. Бакун не мав можливості отримати професійну освіту художника, проте розробив власний неповторний стиль, в якому особливою рисою є вміння працювати з фарбою ніби скульптор, створюючи об'ємні зображення, використовуючи техніку імпасто, експериментуючи із мазком, залишаючи на фарбі сліди роботи пензля. Обидва художники шукали можливості звільнитись у мистецтві від тяжкого буденного життя і навчились створювати простір з уяви та творчої фантазії, обравши жовтий своїм улюбленим кольором, писали не просто пейзажі, а відображали емоції в картині. На жаль, як і відомий нідерландець, М. Бакун став популярним уже після смерті, коли його роботи було оцінено, і вони посіли достойне місце в галереях та музеях.
Народився М. Бакун 28 жовтня 1909 р. у м. Марешал Маллет (штат Парана) у сім'ї українських емігрантів. Батьки митця мігрували у Бразилію під час другого спалаху першої хвилі масової еміграції (1897-1907 роки). Тоді до Бразилії з Галичини за власний кошт виїхало понад тисячу родин. Більшість іммігрантів кінця ХІХ ст. облаштувалась у районі м. Прудентополіс, а також у південно-східній частині штату Парана та в північних районах сусіднього штату Санта Катаріна [1, 352].
М. Бакун отримав військову освіту, проте зустріч із митцем Ж. Пансетті пробудила у ньому бажання стати художником. У 1930 р. він переїхав до м. Курітіба, де працював фотографом і одночасно присвячував багато часу малюванню, а також на замовлення виготовляв вивіски та виконував внутрішнє оздоблення. Пізніше М. Бакун познайомився з художниками Г. Віаро та Ж. Б. Грофф. У 1939 р. у пошуках відповідного культурного оточення поїхав до м. Ріо-де-Жанейро, але в 1940 р. повернувся до м. Курітіба, де за сприяння мерії відкрив художню майстерню і запросив до співпраці знаних бразильських митців: А. Шав'єр, Лойо-Персіо, М. Лейте та Н. Превіді.
Найбільш плідними для майстра стали 50-і роки ХХ ст.: він створив велику кількість портретів, натюрмортів, морських та інших пейзажів. У    1960 р. М. Бакун звернувся до релігійної тематики, цікавиться абстракціонізмом. Художник брав участь у роботі Салону мистецтв штату Парана і був неодноразово нагороджений: у 1947 р. - премією за надбання, у 1948 р. - почесною премією, у 1949 р. - бронзовою медаллю, у 1950 р. - срібною медаллю, у 1951 р. та 1962 р. - персональними преміями, у 1963 р. - персональною виставкою. Роботи М. Бакуна неодноразово виставляли як у спільних із іншими художниками, так і в персональних експозиціях.
М. Бакуна вважають одним із піонерів сучасного образотворчого мистецтва в Бразилії і, зокрема, в штаті Парана, оскільки у своїй творчості він зміг поєднати експресіонізм, імпресіонізм, сюрреалізм тощо. Художнику, який не отримав відповідної академічної освіти, доводилось шукати свій стиль. Він (як і багато інших українців, що народились вже на території Бразилії, але не стали бразильцями за духом, не змогли змінитись) підсвідомо поєднав українське бачення життєвих реалій із бразильським світосприйняттям. Як і К. Малевич, М. Бакун розвиває культуру кольору і лінії, використовуючи їх якості для вирішення проблеми простору без застосування ілюзорної «повітряної перспективи». М. Бакун несвідомо приніс у бразильське мистецтво українські теми (природа, людина і земля, людина і природа, звичайні будинки тощо) та кольорову мелодійність. Митець працював, довіряючи своїй інтуїції та натхненню [5, 6].

На початку 1960-х років М. Бакун переживав складну фінансову скруту, страждав від важкої депресії і 14 лютого 1963 р., у віці 54 років, покінчив життя самогубством у своїй майстерні у м. Курітіба.
Роботи М. Бакуна зберігаються в колекціях Музею Оскара Ніемайера, Музею мистецтв м. Курітіба, Музею сучасного мистецтва штату Парана, приватних колекціях [3]. Його іменем названо виставкову залу в Музеї Оскара Ніемайера.
Саме про цього українського бразильця, 100-літній ювілей якого відзначається цього року, написала свою книгу «Мігель Бакун: природа долі» Е. Пролік, відома художниця та мистецтвознавець із бразильського штату Парана. Презентація для широкої громадськості відбулася у липні 2009 р. у              м. Курітіба [4].
Книга є унікальним авторським дослідженням життя та творчості видатного живописця. У виданні також вміщено найповніший на сьогодні каталог репродукцій робіт М. Бакуна (відібрано понад 60 найважливіших полотен), а також подано низку статей про твори митця таких відомих бразильських художніх критиків, як Р. Бріто, А.Фрейтас та Н. Луз.
У книзі «Мігель Бакун: природа долі» Е. Пролік підкреслює сучасність творчості М. Бакуна, аналізує його художній стиль, особливість вибору і створення кольорів, використання технік нанесення олійних фарб на полотно, особливості створення кольорової просторової перспективи та композиційної побудови картин. Проводячи паралелі між життям та роботами майстра, дослідниця привертає увагу саме до художнього надбання М. Бакуна, а не до міфів, створених його сучасниками через подекуди дивну і незрозумілу поведінку живописця. Е. Пролік наголошує: «Роботи Мігеля Бакуна мають надзвичайну важливість за свою візуальну якість і поетичність, це скарб, який треба досліджувати і розкривати» [7, 9].

Література

1. Бондаренко М. Українська діаспора в Бразилії // Українознавство. - 2008. - № 2. - С. 351-356.
2. Сайт українців у Бразилії. - Електронний ресурс: http://ukrmova.mylivepage.com/
3. Соротюк В., Бондаренко М. Мігел Бакун. - Електронний ресурс: http://www.rcub.com.br/index.php?pag=detalhe&c...
4. Cem Anos de Miguel Miguel Bakun: exposicao e lancamento de livro. - Електронний ресурс: http://cartunistasolda.blogspot.com/2009/06/cem-an...
5. Cores de Bakun // Gazeta do Povo. - 28/06/2009. - Електронний ресурс:
http://portal.rpc.com.br/gazetadopovo/cadernog/con...
6. Miguel Bakun - pintor Paranaense. - Електронний ресурс:
http://kalena-artedosultrazidasdaeuropa.blogspot.c...
7. Prolik E. Miguel Bakun: a natureza do destino. - Curitiba, 2009. - 112 p.

стаття розміщена в журналі "Українознавство" № 3, 2009 р.
в Інтернеті на http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1754

У Києві презентували перший переклад "Кобзаря" турецькою мовою

2009-10-09T14:16:42Z

Перший переклад "Кобзаря" турецькою мовою презентували в Національному музеї Тараса Шевченка. Він містить 40 творів - віршів і поем, які переклала доцент кафедри тюркології Київського національного університету ім.Т.Шевченка Дора Арнаут.

"Це видання є проривом у літературних відносинах між Україною і Туреччиною. Сьогодні ми маємо книгу, видану в Туреччині, в Анкарі. І ми дякуємо за цей подвиг її авторові", - сказав на презентації вчений секретар музею Василь Портяк.

Як зазначила Дора Арнаут, останнім часом пожвавлюються культурні й економічні відносини між Україною і Туреччиною, і дуже багато турків хочуть краще знати українську культуру. "Переклад "Кобзаря" я вважаю своїм обов'язком перед своєю вітчизною - Україною. А Тарас Шевченко - це і є Україна, він - самий дух українського народу. Щоб відчути українську душу, треба прочитати його "Катерину", щоб відчути козацьку свободу - треба читати "Кавказ", - сказала вона.

У найближчі рік-два поетеса має намір перекласти всього "Кобзаря", наразі ж перекладає твори з нього гагаузькою - для шкільного підручника. "В моїх планах також передати гагаузькою і турецькою українську класику, в першу чергу твори Лесі Українки та Івана Франка", - сказала Дора Арнаут.

Тираж книги - тисяча примірників. Надрукований він коштом автора. Половина накладу цього тижня надійде в Україну. Придбати книжку можна в Київському національному університеті ім.Т.Шевченка.

КИЇВ, 8 жовтня. /Валентина Пащенко - УКРІНФОРМ/.

шукаємо співпрацю

2009-10-01T21:22:57Z

Шановні!
Нова українська крамниця-галерея з міста Курітіба (штат Парана, Бразилія) шукає співпраці з фірмами або приватними підприємцями з України.
В магазині продається продукція з України (сувеніри, цукерки, український чай, вишиванки, книжки). Шукаємо зацікавлених для налагодження співпраці: ми надсилаємо перелік необхідного нам товару, ви його знаходите і відправляєте нам ... скоріше за все поштою (звичайно ми Вам за це платимо). Є певні товари, які ми вже точно знаємо, що будемо замовляти, але асортимент крамниці формується в залежності від прохань покупців.
Якщо Ви підприємець, який міг би нам допомогти, якщо Ви працюєте в фірмі, яка займається такого роду бізнесом, якщо Ви знаєте хто міг би нам допомогти, пишіть, будь ласка, в коментарях.

Поті Лаззаротто - видатний художник з Курітіби

2009-09-28T12:53:02Z

Про відомого в Бразилії та за її межами художника з м.Курітіба Поті Лаззаротто (у зв"язку з експозицією його гравюр в Курітібі)

A Família é uma das gravuras que fazem parte da exposição no MON.

Conhecido no Brasil e no exterior pela execução de grandes murais e painéis, o artista curitibano Poty Lazzarotto (1924-1998) deixou, em sua vasta produção, uma excepcional coleção de gravuras, que está sob os cuidados da Fundação Cultural de Curitiba. Uma seleção de 97 dessas obras estará em exibição no Museu Oscar Niemeyer, a partir deste sábado (26), na mostra Gravuras Poty. A exposição poderá ser visitada até o dia 22 de novembro.

O Vagão do Armistício, um restaurante frequentado por políticos e intelectuais, instalado no quintal da casa da família Lazzarotto, no bairro Capanema, foi um marco decisivo para a bem sucedida trajetória do artista. Foi lá que o interventor Manoel Ribas conheceu o talento do jovem Poty, que ganhou uma bolsa de estudos. Na Escola Nacional de Belas Artes, Poty recebeu sua primeira premiação, a Medalha de Bronze em Pintura no Salão Nacional, em 1942. Logo despertou o interesse pela gravura e não parou mais.

Ele ilustrou contos e crônicas. Entre 1946 e 1948 fez ilustrações para a revista paranaense Joaquim, editada por Dalton Trevisan, para jornais e publicações paulistas, cariocas e para obras de escritores consagrados, como Guimarães Rosa, Dinah Silveira de Queiroz, Jorge Amado, Euclides da Cunha e José de Alencar. Como bolsista do governo francês, na École de Beaux Arts, de Paris, estudou litografia e viajou pela França, Espanha e Itália, absorvendo influências europeias.

De volta ao Brasil, já consagrado como um dos pioneiros da gravura brasileira, Poty organizou um curso de gravura em São Paulo, Salvador e Recife, realizando um grande trabalho de divulgação e aperfeiçoamento dessa técnica. E foi com a gravura que o curitibano participou das três primeiras Bienais de Arte Moderna de São Paulo, de 1951 a 1955.

A partir de 1950, ele começou a se especializar na execução de murais, utilizando temáticas universais, como o registro de fatos cívicos, nacionais, acontecimentos da vida política, econômica, social e do cotidiano das cidades. Poty criou um verdadeiro arquivo visual da história e da evolução tecnológica do homem, afirma a crítica de arte Nilza Procopiak. São de sua autoria inúmeros painéis e murais em edifícios públicos e particulares do país e até na França, onde ele executou, em madeira gravada, o mural para a Casa do Brasil.

Espaços públicos de Curitiba e de outras cidades do Paraná foram privilegiados pelas obras deixadas pelo artista. Em Curitiba destacam-se o Monumento Comemorativo ao 1o. Centenário da Emancipação Política de Estado do Paraná, obra realizada em azulejo na Praça 19 de Dezembro; São Francisco e Paraná, no Palácio Iguaçu ; Assembleia e Símbolos do Paraná, um em concreto e outro em madeira e cobre, na Assembléia Legislativa; o Trabalho Humano e a Evolução Tecnológica, feita em azulejo no Centro Politécnico da Universidade Federal do Paraná; e Desenvolvimento de Curitiba, na Praça 29 de Março.

Serviço:

Gravuras Poty

Data: de 26 de setembro a 22 de novembro

Museu Oscar Niemeyer - Rua Marechal Hermes, 999

Horário: de terça a domingo, das 10 às 18 horas

Ingressos: R$ 4,00 inteira e R$ 2,00 estudantes, com carteirinha.

Gratuito para grupos agendados da rede pública, do ensino médio e fundamental, para estudantes até 12 anos, maiores de 60 anos e no primeiro domingo de cada mês.

.Parana-online

Жоао Турін - провідний скульптор Парани

2009-09-25T15:11:46Z

про видатного і дуже популярного скульптора штату Парана Жоао Турин

Todos os dias, curitibanos passam por obras do escultor João Turin (1878-1949). Elas estão nas Praças Santos Andrade, Carlos Gomes, Osório e Tiradentes, no centro de Curitiba.

Suas esculturas de onças podem ser vistas na rotatória da Avenida Cândido de Abreu, no Centro Cívico, e na Avenida Manoel Ribas, próximo ao portal do bairro de Santa Felicidade. Nascido em Morretes, no litoral do Estado, Turin é considerado o precursor da escultura do Paraná.

A trajetória da carreira dele está na exposição Viajando no tempo com João Turin, que comemora três fatos históricos: os 131 anos de nascimento do artista, 60 anos de seu falecimento e 20 anos da criação da Casa João Turin, que abriga o acervo do escultor, em Curitiba.

Além dos obras em locais públicos na capital e em diversos municípios paranaenses, Turin também deixou um acervo composto por pequenas esculturas, baixos-relevos, pinturas e monumentos históricos.

Começou sua carreira ainda cedo e iniciou os estudos de formação na Escola de Artes e Ofícios de Antônio Mariano de Lima, em Curitiba. Turin, aos 27 anos, foi para a Bélgica, onde fez especialização em escultura na Real Academia de Belas Artes de Bruxelas.

O escultor também executou diversas obras em Paris, na França. João Turin ficou reconhecido como escultor animalista e foi premiado no Salão Nacional de Belas Artes no Rio de Janeiro, em 1944 e 1947.

A exposição Viajando no tempo com João Turin reúne manuscritos, correspondências e obras do artista, além de um DVD da peça Seu nome é João, encenada no próprio museu no ano passado.

A mostra começa com os estudos que Turin fez para o cinquentenário da construção da estrada de ferro que liga Curitiba a Paranaguá. “Foi um momento importante da vida dele, pois seu pai trabalhou na construção da ferrovia”, conta Elisabete Turin dos Santos, diretora da Casa João Turin e sobrinha-neta do artista.

Entre os destaques da exposição estão o baixo-relevo Os heróis da Lapa, parte do monumento General Gomes Carneiro, e Caridade, de 1923, a primeira obra com decoração estilo paranaense.

Segundo Elisabete, a exposição ainda conta com uma maquete, de 1912 e feita em Paris, de um monumento em homenagem ao Barão do Rio Branco. O projeto concorreria em um concurso, mas não chegou a tempo ao Brasil. Outro destaque, de acordo com ela, são as correspondências.

“Era uma época em que não existia computador. Telefone era um objeto de luxo. As cartas são preciosas e, em apenas uma delas, vem muitas informações”, relata.

Serviço

A exposição Viajando no tempo com João Turin fica aberta ao público até o dia 25 de outubro, com entrada gratuita. De segunda à sexta-feira, das 9h às 18h; sábados, domingos e feriados, 10h às 16h. Agendamento de grupos escolares podem ser feitos pelos telefones (41) 3223-1182 e 3323-5715. A Casa João Turin fica na Rua Mateus Leme, 38, no Setor Histórico de Curitiba

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/398582/?reference_id=bb55a91f7af1d38127ae892b01c3e0ee647cdb7c .

бразильська дитяча література до і після Монтейро Лобато

2009-09-25T15:05:20Z

замітка про роль Монтейро Лобато в бразильській літературі для дітей

Os livros de Monteiro Lobato representam um divisor de águas na literatura brasileira. Ao escrever, o autor rompeu com a fala autoritária de um narrador adulto, dando voz também aos personagens infantis. Deste diálogo nasceram as mais belas páginas feitas para crianças no País.

Esta ruptura e inovação é tema da palestra A literatura infantil brasileira antes e depois de Lobato que a professora e escritora Neuza Ceciliato faz hoje, às 19h, dentro da programação do Londrix - Festival Literário de Londrina.

Ela vai traçar a trajetória de Lobato desde 1921, quando ele escreveu Narizinho arrebitado, até 1946, quando publica O sítio do pica-pau amarelo, obra que surpreende até hoje os críticos literários pela sua modernidade e aspectos inovadores, tanto sob o ponto de vista temático quanto estético.

“Ao incorporar a linguagem coloquial e o diálogo entre personagens infantis e adultos, Lobato faz com que as histórias se apresentem com um discurso narrativo muito democrático e acessível às crianças”, explica Neuza.

Outro diferencial, segundo ela, é que o autor aproxima-se do modo de ser e pensar das crianças ao se valer da fantasia como elemento central em seus livros. As personagens infantis assumem, assim, papel decisivo no desenvolvimento das histórias, participando das decisões a serem tomadas sobre os acontecimentos, mesmo que estes se refiram à guerra, à economia, à política e etc.

Com isso, ele prende a atenção dos leitores infantis, o que possibilita que a leitura se transforme numa atividade lúdica e prazerosa, mesmo falando de problemas sérios.

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/398581/?reference_id=bb55a91f7af1d38127ae892b01c3e0ee647cdb7c .

Олександр Архипенко

2009-07-03T03:20:39Z

Олександр Архіпенко український талановитий скульптор зі світовим ім"ям.
Архипенко став «винахідником» – винахідником ідей, які живили пошук кількох поколінь митців.

Олександр Архипенко

Якщо приєднатися до трохи наївної гри «Хто був великим українцем», то на думку спа дає ім’я відомого скульптора Олександра Архипенко. Можна впевнено стверджувати жоден з українських митців не зробив більш вагомого внеску у світову художню культуру, ніж Архипенко. Вплив цього майстра на увесь розвиток мистецтва ХХ ст. незаперечний. Саме він із кількома видатними художниками – П.Пікассо, Ж.Браком, В.Кандинським, М.Дюшаном – визначив мистецьку парадигму минулого століття. Архипенкові судилося започаткувати низку напрямків світового мистецтва та, що надзвичайно важливо, розширити межі сприйняття людиною навколишнього світу – напевне, це є головним завданням мистецтва у всі часи.

Сучасники Архипенка вагалися – чи можна його назвати скульптором у традиційному розумінні слова? Багато Архипенкових робіт задумувалися як проекти, і пересічні глядачі у кращому випадку бачили в них лише «витвори, що знаходяться поза межа ми образотворчого мистецтва». Не був він і видатним педагогом – створені ним у Європі та Америці школи так і не стали колисками визначних талантів.

Архипенко зробив дещо більше – він, за власним визначенням, став «винахідником» – винахідником ідей, які живили пошук кількох поколінь митців. На порозі нового століття він зруйнував канони попередніх часів і проклав невідомі доти шляхи в царині художньої свідомості.

Знайдене Архипенком підхопили, розвинули, втілили його численні послідовники у всьому світі, і поступово, з роками, так, як це було з живописом імпресіоністів, незвичні і дивовижні спочатку образи стали загальнохудожньою, загальнолюдсь кою мовою.

Він не любив викладати учням ази скульптурної майстерності, проте на його творах вчилися такі знані у світі митці, як Генрі Мур, Альберто Джакометті, Джакомо Манцу. Сучасні художники використовують знайдене Архипенком, навіть не здогадуючись про це.

Пересічний глядач легко домислює просторові порожнини першої-ліпшої паркової композиції у міських скверах. Ми всі вміємо бачити не тільки об’єми, а й простір навколо і всередині них. Таке бачення було неможливим у ХІХ столітті. Архипенкові доводилося привчати людський зір до нового просторового виміру, посилаючись навіть на те, що це не його власна вигадка – таке поняття було добре відоме стародавнім китайським філософам. Так само людство давно звикло і нарешті цілком прийняло узагальнені скульптурні образи-символи, використання у скульптурі різних матеріалів та кольору, рухомі композиції, названі «архипентурою», скульптуру, освітлену зсередини. Все це – винаходи Архипенка, і кожного разу йому треба було доводити їхню доцільність.

Так, саме його батькові – інженеру-винахіднику Порфиру Архипенку – доводилося переконувати людей у можливості освітлення тягів за допомогою системи акумуляторів у той час, коли для цього у вагонах використовували свічки або гасові лампи.

Отже, пристрасть до винахідництва Архипенко успадкував від батька, а любов до мистецтва – від діда-художника. Він узагалі часто звертався до родинних вражень, дитячих спогадів і думок. Кожна людина все життя носить у собі образи дитинства, Архипенко ж намагався реалізувати, втілити у життя відчуте і задумане, що корінням сягало у напівзабутий, назавжди втрачений, але чим ближче до старості, тим тепліший, ґрунт рідної землі.

На червоному корпусі Київського університету немає меморіальної дошки, хоч саме тут 30 травня 1887 року у старовинній інтелігентній українській родині з’явився на світ Олександр Архипенко. Його батько завідував лабораторіями та фізичними кабінетами і мешкав при Університеті святого Володимира. На той час це було нормально: Олександр Блок теж народився у Петербурзькому університеті, де жила родина ректора – дідуся майбутнього поета.

Одним із перших вражень Архипенка була кам’яна «баба», яких ще багато стояло по незораних українських степах. Кінець ХІХ ст. був позначений особливим інтересом до старожитностей на Україні, кілька знайдених кам’яних постатей встановили у київських парках. «Одна така скульптура стояла в університетському саду, – пригадував Архи пенко. – Це була сувора, похмура брила з невиразною подобою людської постаті. Була вона півтора метра заввишки і називалася «Чоловік»… Добре пам’ятаю, як я вилазив на неї, коли був хлопчаком. І я, й мої товариші наважувалися навіть сідати їй на голову. Або кидали в неї камінням. Зате ввечері, коли ворота зачинялися й сад порожнів, я боявся її й обходив десятою дорогою. Вона була якась темна і страшна. Можливо, простота цієї похмурої брили теж вплинула на мою уяву…»

У тринадцять років жвавий і, як тепер сказали б, спортивний хлопець, ганяючи крутими київськими вулицями на велосипеді, впав із нього, покалічився і змушений був кілька місяців провести у ліжку. Щоб розважити онука, дідусь-художник приносив книжки з мистецтва. Одну з них, про Мікеланджело, Олександр довго вивчав і, зацікавившись репродукціями, почав їх копіювати.

Через два роки Архипенко вступив до Київського художнього училища, всупереч бажанню батька, який мріяв бачити сина інженером. «Але для того, щоб виконати батькове бажання й стати інженером, я змушений був вивчати математику, – розповідав митець. – А я математику ненавидів. Я хотів малювати… Я малював, потів займався скульптурою, а ще пізніше, як бачите, вдався і до винахідництва. В цьому, здається, я беру приклад із батька – з нього і з Природи. Бо Природа – великий творець».

Про три роки, проведені в Київському художньому училищі, Архипенко детально не розповідає, проте відомо, що 1905 року його бу ло виключено за те, що він звинувачував викладачів в академізмі та застарілих поглядах. Відтак, у дев’ятнадцять років хлопець залишив Київ і подався до Москви, де вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Тут він вчився десь біля року і з іншою мистецькою молоддю виставляв твори, захоплювався модним у ті часи символізмом, проте московські скульптори, які в основному «наслідували майстрів німецького фаянсу і мріяли про пам’ятники генералам», не зацікавили Архипенка, і він у пошуках нових мистецьких вражень поїхав до Парижа.

Але й тут, щойно вступивши до Школи красних мистецтв, за декілька тижнів Архипенко покинув її, оскільки академічне навчання йому здалося нестерпним. Він і в Парижі вчиться самостійно, живе на Монпарнасі, де ділить майстерню з таким самим молодим Модільяні, а справжньою школою, за його словами, для нього стає Лувр.

Проте він не копіює славетні класичні твори, як тисячі молодих митців до нього. Кожного дня Архипенко ретельно вивчає єгипетське, ассірійське мистецтво, грецьку архаїку й готику. Його приваблюють твори-символи, твори-узагальнення, де старовинний мудрий майстер лише кинув натяк, а все інше треба самому домислити й збагнути. У цих пошуках він згадує, що такі твори є й на Україні, що народне мистецтво, яке оточувало його змалечку, має всесвітній характер, а мова його – вічна і універсальна.

Пізніше Архипенко розповідав: «Змолоду, живучи на Україні, я не знав про існування негритянського мистецтва. Мені було відоме тільки народне мистецтво нашої країни – керамічні вироби з теракоти та багато інших речей… Приїхавши до Парижа, я, звичайно, пішов у Лувр подивитися на «Джоконду» й «Венеру Мілоську», про які стільки чув. Але мене чекало жорстоке розчарування, і те, що я побачив там, анітрохи не зворушило й не наснажило мене. Навпаки. Певна річ, я не хочу сказати, що це не шедеври. Але це інший світ, інша планета. Аполлінер тоді назвав мене дикуном.

У тому ж таки Луврі я пішов подивитися на візантійське мистецтво, на готичне. Незліченну кількість разів був я в етнографічному музеї в Трокадеро. І ось одного разу зупиняюся там перед вітриною – і що, ви думаєте, бачу в ній? Дерев’яний таріль з українським орнаментом. «Та ба, – дивуюся я, – тут є дещо з наших країв». Підхожу ближче, щоб прочитати напис, і раптом бачу, що ця річ звідкись з Океанії…

«Ідеї в повітрі», – сказав Платон. Їх можна брати звідусіль. Одним словом, на світі є все. Ідіть і беріть, якщо зможете».

Та й справді – «ідеї в повітрі»! Одночасно з Архипенком до мудрих примітивів, що збереглися у давніх народів, звертається Пабло Пікассо і теж намагається використати цю виразну, лаконічну, але таку дикунську, з точки зору сучасників, мову в своїх творах. І його теж спочатку не розуміють найближчі друзі й поплічники.

На початку ХХ ст. Архипенко та Пікассо вдвох торували стежки в мистецтві, й у самому характері їхньої творчості було багато спільного. Пікассо в живописі, Архипенко в скульптурі були, насамперед, винахідниками, першовідкривачами. За ними, після деякого збентеження, йшли й інші, часто перевершуючи лідерів на прокладеному вже шляху. А лідер у цей час уже винаходив щось інше та йшов далі, шукав нове, знову залишав намічене послідовникам та учням і знову був попереду. Тому так багато періодів налічують дослідники у творчості Пікассо, тому й Архипенко все життя переходив від однієї ідеї до іншої, від одного винаходу до наступного, не зупиняючись довго на досягнутому. Думка його весь час сягала незвіданого.

Крім архаїчних образів, двадцятирічного скульптора з Києва надзвичайно хвилювала проблема простору: «В той час, тобто 1908 року, говорили, що поняття простору міняється вже майже протягом ста років. Але в пластиці не було нічого нового. Отже, це нове, чого бракувало, приносив у пластику я. Я винаходив нові форми й головне – займався простором. Як? Зараз поясню.

Погляньте на он той стілець, на он той стілець ліворуч від вас, на якому ніхто не сидить. Бачите його добре, еге ж? Тож слухайте. Все, з чого він на загальну думку складається – ніжки, спинка, те, на що сідають, – все це, по-моєму, не надто важливе. Для мене головне те, що є чи, скоріше, чого нема в його об’ємі. Проміжки порожнечі. І так у всьому. Мене цікавлять не ці свічки на каміні, а порожній простір, який розділяє їх».

Роль порожнього простору Олександр Архипенко цілком усвідомив уже дорослим, але ця ідея не давала йому спокою ще з дитинства. В одній із київських крамниць батьки купили дві однакові вази для квітів. Поставивши обидві вази поруч, хлопець несподівано побачив… «нематеріальну, прозору третю вазу, яку утворював простір між двома справжніми». Так виникла Архипенкова теорія порожнього простору, який символізує неіснуючий предмет.

Трохи іронізуючи, Архипенко зауважував: «Після цього відкриття я раптом почав скрізь бачити порожній простір, який нагадував мені різні предмети. Я вжахнувся, що відкриваю їх стільки, і це привело мене до того, що я почав використовувати ці предмети у своїх пластиках. Випукле в них я замінював увігнутим, повне – порожнім, створював символи постатей чи предметів, яких не було поруч».

Якщо перші новаторські скульптури Архипенка, виконані в Парижі, – «Чорний торс» та «Сюзанна» – були виставлені в «Салоні незалежних», то скульптуру «Медрано», створену з різних матеріалів та розфарбовану, «Осінній салон» виставляти відмовився. Твори 1913 року – «Жінка, яка йде», зроблена з наповнень і порожнин, «Танок», який був першим зразком скульптури, що включала просторове середовище, а також велика поліхромна скульптура «Карусель П’єро» – викликали в суспільстві шквал негативних емоцій. Критика називала Архипенка фігляром, шахраєм та нездарним мартоплясом. Його друга, поета Гійома Аполлінера, який заявив після перших виступів митця: «В Архипенка є талант», було позбавлено роботи в газеті.

Проте молодого Архипенка вся метушня навколо його скульптур не бентежить. Він влаштовує велику виставку в Берліні, а згодом відкриває там власну школу. На початку 1920-х років він вперше експонує свої твори в Нью-Йорку. Його ім’я стає настільки відомим, а творчість викликає такий інтерес, що відбувається науковий симпозіум під назвою «Психологія та сучасне мистецтво Архипенка». Суперечки навколо нових робіт скульптора не вщухають, але його винаходи все частіше беруть на озброєння не тільки митці, а й архітектори та дизайнери.

Як усі винахідники, Архипенко не творить лише з власної фантазії – він спирається на те, що помічає поруч. Помічає першим і відкриває для інших. Сам Архипенко так пояснював, із чого народжується його твір: «Одного разу я спостерігав, як ворушиться під вітром віття дерев, і це наштовхнуло мене на певну думку. Це я повинен використати, вирішив я. І використав. 1924 року створив машину – механічну картину, на якій змінюються форми. Назвали її «архипентурою». Іншим разом мене захопило світло. І я сказав собі: «Чому б не зробити скульптуру зі світла?» І тоді я винайшов систему, яка дозволяє світлу струменіти скрізь прозору масу».

Вже сучасник Архипенка, український митець Павло Ковжун бачив перспективи його винаходів: «Архипентура ще не використана як слід, але ж у майбутньому, безперечно, займе поважне місце в мистецькій педагогіці і ще більше – в індустрії». Ми знаємо тепер, що низка напрямків світової культури ХХ століття – оп-арт, кінетичне мистецтво тощо – взяли початок з Архипенкового винаходу. Сучасні слайд-програми – теж нащадки «архипентури», суть якої полягала в тому, що за допомогою складного механізму можна було надати руху вузьким кольоровим пасам, які створювали певні композиції, змінюючись за задумом митця.

Ця робота була створена в Америці, куди Архипенко перебрався з Німеччини у 1923 році, щоб залишитися тут до кінця життя. У НьюЙорку та Вудстоку, де була його літня школа, митець почувався вільнішим у пошуках – американці вміють цінувати гарні та дотепні речі. Скульптури ж, що зберігалися в німецьких музеях, під час нацистського режиму було вилучено.

З українськими художниками Архипенко почав контактувати ще 1920 року, охоче беручи участь у спільних українських виставках у різних країнах світу. Так, наприклад, Ковжун зазначає, що у 1934 році на міжнародній виставці в Чикаго Архипенко, який тоді був у зеніті своєї слави, виставив твори в українському павільйоні «і тим самим підніс значення українського мистецтва в очах багатьох мільйонів відвідувачів». Як розповідав інший дослідник, Святослав Гординський, в мистецькій школі Архипенка в Америці було багато художниківукраїнців, які приїздили до нього з віддалених країв.

У каталогах скульптор зазначав: «Олександр Архипенко, українець», хоч мав американське громадянство. Він не втручався в політику, не підтримував і не засуджував політичні події в Україні, але радо відгукувався на всі ініціативи, що виходили з батьківщини, і у 1920-х – на початку 1930-х років брав участь у виставках на українській землі. Київському музею він подарував бюст диригента Менцельберга і, за чутками, прагнув передати Києву свою мистецьку спадщину, але за радянських часів саме ім’я Архипенка було небезпечно згадувати, тому рідне місто митця на довгий час лишилося з єдиною його роботою.

Всесвітньо відомий скульптор помер у Нью-Йорку, на порозі майстерні, 24 лютого 1964 року. Ті, хто відвідував Архипенка в останні роки його життя, зазначали, що розмовляв він українською та англійською мовами. Його англійська здавалося жорст кою і акцентованою, а українська була мовою Східної України початку ХХ століття… Мистецька мова Архипенка стала у цьому столітті мовою всього людства, а відтак і України, яка дала йому життя.

Наталія Асєєва

ArtUkraine

http://www.interesniy.kiev.ua/old/7137/7219/Arhipenko?view=all

Мігель Бакун: природа долі

2009-07-02T15:02:32Z

про експозицію та книгу, які присвячені 100-річчю від дня народження Мігеля Бакуна, художника штату Парана українського походження

Експозиція "Мігель Бакун: природа долі" відкрилась 30 червня 2009 р. в Casa Andrade Muricy і представляє більше 50 робіт майстра, який народився в українській родині на півдні штату в містечку Маллет.

Паралелі між життям та роботами майстра, які зазвичай проводять для ретроспективних експозицій, на цей раз намагатимуться привернути увагу до артистичного скарбу Мігеля Бакуна, а не до міфів, створених ним. "Місто вбиває Бакуна, тому щоговорить про його смерть, і лише після цього про його творіння. Має бути навпаки", твердить художниця Еліане Пролік, яка створила цю виставку. протягом експозиції також відбудеться презентація її книги про Мігеля Бакуна, в якій зібрано 60 робіт майстра, а також тексти про творчість Бакуна критиків Роналдо Бріто, Артур Фрейтас, Еліане Пролік, Нелсон Луз, а також хроногріфію життя і творчості Мігеля Бакуна. Видання на 112 стор. продаватиметься на експозиції за 30,00 реалів

репродукції робіт та інформація - gazeta do povo

Cores de Bakun

Exposição e livro marcam os 100 anos de nascimento do artista plástico paranaense Miguel Bakun

Bakun: A Natureza do Destino, que abre na próxima terça-feira (30) na Casa Andrade Muricy, atém-se propositalmente às 50 obras escolhidas do artista paranaense de ascendência ucraniana nascido em 1909, na pequena Mallet, sul paranaense.

Os paralelos entre vida e obra do pintor, comumente traçados em exposições retrospectivas, merecem pouco destaque nesta mostra que pretende alertar justamente para a necessidade de se prestar mais atenção ao legado artístico de Bakun e menos ao mito criado em torno de sua vida - e, principalmente, de sua morte: ele se suicidou aos 53 anos, em 14 de fevereiro de 1963, após um período de depressão.

Autodidata, Miguel Bakun foi premiado em inúmeros salões nacionais por suas naturezas mortas, retratos e, principalmente, paisagens

"A cidade está sempre matando Bakun por falar de sua morte antes mesmo de mencionar sua obra. É justamente o contrário do que deve ser feito", diz a artista plástica Eliane Prolik, idealizadora da exposição.

Durante a mostra, ela lança o livro de mesmo nome, que reúne imagens de 60 obras de Bakun; textos dos críticos Ronaldo Brito, Artur Freitas e da própria Eliane; um ensaio de 1976, escrito pelo crítico e artista plástico Nelson Luz, falecido em 1977; e uma cronologia. O livro de 112 páginas será vendido a R$ 30.

Eliane tomou contato com a pintura de Bakun em 1970, quando sua família adquiriu algumas obras do artista. A intimidade com as telas a levaria, em 2000, a desenvolver uma monografia sobre Bakun para o curso de pós-graduação em História da Arte do Século 20, na Escola de Música e Belas Artes do Paraná.

A intenção, desde aquela época, já era transformar o trabalho acadêmico em livro e exposição itinerante. Mas só nove anos mais tarde isso se tornaria possível, com a aprovação do projeto pela Lei Municipal de Incentivo à Cultura. "A data não foi pensada, mas veio bem a calhar", diz a artista, que abre a exposição e lança o livro no ano em que se comemoram os 100 anos de nascimento de Miguel Bakun.

Eliane conta que houve interesse da editora paulista Cosac Naify em publicar o livro, mas preferiu mantê-lo dentro da lei de incentivo como forma de lançá-lo, junto com a exposição, primeiro em Curitiba. "É preciso haver mais entendimento sobre sua trajetória na própria cidade onde ele viveu. As obras nos acervos públicos do Paraná poderiam ser mais numerosas, e Bakun poderia ser representado em museus nacionais", analisa a artista, que negocia uma exposição no Instituto de Arte Contemporânea, em São Paulo, no ano que vem.

Para compor a mostra, Eliane emprestou obras dos museus de Curitiba e de coleções privadas. "Não é uma retrospectiva de grande porte, é uma mostra que permite visualizar a poética do artista", diz. Se o próprio Bakun elegeu as paisagens como foco principal de seu trabalho, a artista decidiu que elas seriam o tema da exposição - dentre as 50 obras, há apenas um retrato e uma natureza morta.

Para pintar, Bakun ia aos arredores de Curitiba, onde retratava marinhas, pinheirais, cafezais, lagos e fundos de quintal com uma paleta de cores que variava muito pouco: entre o amarelo, o azul, o verde e o branco. "Isso acaba sendo a sua grande força, cria uma identidade", explica Eliane.

Sobre essa "economia expressiva" de um artista que se inventava como podia, isolado do mundo em uma cidade pouco visível culturalmente, escreve o crítico Ronaldo Brito, no livro: "As suas telas modestas, marginais na acepção da escrita, agarram com vontade o mundo, o seu pequeno momento de mundo. Vorazes à sua maneira, ela o tomam pelo desenho tosco e brusco e, sobretudo, graças a uma tinta aflita que absorve pelos poros a paisagem até torná-la uma com o artista".

Serviço

Miguel Bakun: A Natureza do Destino. Casa Andrade Muricy (Alameda Dr. Muricy, 915), (41) 33... . Abertura da mostra da lançamento do livro de mesmo nome, dia 30, às 19 horas. Terça a sexta-feira, das 10 às 19 horas; sábado e domingo, das 10 às 16 horas. Até 9 de agosto.

Saiba mais sobre a vida e a obra de Miguel Bakun

1909 - Nasce em 28 de outubro, em Mallet, sul do Paraná.

De 1926 a 1930 - Aos 17 anos, alista-se na Escola de Aprendizes da Marinha, em Paranaguá. Em 1928, em estágio na Ilha de Villegaignon (RJ), conhece José Pancetti, então cabo da Marinha e pintor de convés. Os dois futuros artistas desenham juntos pequenos esboços. Devido a uma queda do alto do mastro do navio, recebe baixa e passa a receber pensão da Marinha. Muda-se para Curitiba, onde desenvolverá sua produção artística.

De 1931 a 1938 - Trabalha como fotógrafo ambulante, executa anúncios comerciais, letreiros e decorações de interiores. Dedica-se à pintura como autodidata. Em 1938, casa-se com Teresa Veneri, viúva de um militar, com três filhos de seu primeiro casamento.

1939 - Viaja para o Rio de Janeiro para tentar se estabelecer profissionalmente, onde reencontra Pancetti.

1940 - De volta a Curitiba, participa de ateliê coletivo cedido a vários artistas pela prefeitura, o que estimula sua produção. Desde então, passa a produzir intensamente e recebe inúmeros prêmios em salões estaduais e nacionais.

1963 - Angustiado e em depressão, suicida-se em 14 de fevereiro, aos 53 anos.

- gazeta do povo

Miguel Bakun: a natureza do destino é o projeto de uma exposição e um livro que tem como organizadora a artista plástica Eliane Prolik e marca as comemorações dos cem anos de nascimento do artista paranaense Miguel Bakun, (1909-1963).

Com início na próxima terça-feira, na Casa Andrade Muricy, em Curitiba, a exposição contará com 51 obras que o importante pintor paranaense desenvolveu durante os trinta anos de sua produção, de meados dos anos 1930 até 1963.

Serão apresentadas pinturas de paisagens de fundos de quintal e arredores de Curitiba, pinheiros e matas, cafezais, marinhas e ainda dois auto-retratos e uma pequena série de desenhos em nanquin. Alguns desses trabalhos são pouco conhecidos do público.

Além da mostra, que poderá ser visitada até 9 de agosto, será lançado um livro de 112 páginas com mais de 60 obras do artista, quatro ensaios críticos, cronologia, cronologia pós-mortem e referências do trabalho do artista.

Os textos são da artista e organizadora do projeto Eliane Prolik, de Ronaldo Brito, crítico e doutor em história da arte, de Artur Freitas, crítico e historiador da arte, e de Nelson Luz, um dos primeiros críticos paranaenses que, tendo convivido com Bakun, dedicou-lhe um ensaio, em 1976.

Miguel Bakun

Miguel Bakun dedicou-se à pintura e sua obra é reconhecida pela importância no contexto da arte brasileira e, mais especificamente, da arte paranaense. Ela é constituída em grande parte por paisagens. Bakun pintou também naturezas-mortas, alguns retratos, e realizou estudos em desenho.

Nasceu em 1909 em Mallet, no interior do Paraná. Alistou-se na Marinha Brasileira, carreira que seguiu até os 21 anos. Começou a pintar nos anos 1930 em Curitiba, onde viveu e desenvolveu sua produção artística. Na década de 1940, trabalhou em um ateliê coletivo na Praça Tiradentes.

Em 1950, executou pinturas murais na residência do governador Moysés Lupion, atual Castelo do Batel. Em 1955 e 1957, realizou exposições individuais num imóvel cedido na Rua XV de Novembro e na Biblioteca Pública do Paraná. Participou de mostras coletivas e recebeu premiações no Salão Paranaense de Belas Artes e Salão de Belas Artes da Primavera do Clube Concórdia.

Aos 53 anos, em fevereiro de 1963, suicidou-se em consequência de uma forte depressão. Algumas instituições, como a Secretaria de Estado da Cultura e o Museu Oscar Niemeyer, homenagearam o artista com salas que receberam seu nome e sua obra é mostrada em retrospectivas, diversas exposições coletivas e de acervos. Neste ano de 2009, no dia 28 de outubro, completam-se 100 anos do nascimento de Miguel Bakun.

Serviço

Exposição Miguel Bakun: a natureza do destino. De 30 de junho à 9 de agosto, na Casa Andrade Muricy (Alameda Dr. Muricy, 915 -Centro). Entrada gratuita.

parana-online 27/06/2009

що подають в барах Бразилії

2009-06-22T13:12:25Z

На сайті бразильського телебачення "Глобо" розміщений наступний перелік рецептів блюд, які подаються в місецвих барах: граціозні крокети, "тріска а-ля Дерсі", "ангу з морепродуктами", пиріжки дони Ідаліни, "кошіня", "повний інфаркт" ...

RECEITA 1

Croquete Gracioso
(croquete de milho verde com camarão e queijo cheddar)

Massa:
2 xícaras de chá de farinha de trigo
1 lata de milho verde (200g)
1 copo de leite de vaca( 200ml)
50g de queijo parmesão
50g de manteiga
Sal a gosto
2 colheres de sopa de salsinha

Modo de fazer:
Bater o milho e o leite no liquidificador (3 min, até dissolver o milho)
Colocar todos os ingredientes em uma panela (com exceção da farinha de trigo). Quando estiver fervendo, adicione farinha de trigo, mexa até formar a massa e soltar do fundo da panela. Despeje a massa pronta em um tabuleiro até esfriar.(15min)

Recheio:
300g de camarão fresco cozido na água e sal
1 xícara de chá de queijo cheddar
1 colher de sopa de salsinha cortada

Modo de fazer:
Coloque em uma frigideira camarões escorridos, adicione o queijo cheddar e a salsinha. Leve ao fogo. Misture por 5 min.

Para empanar os bolinhos:
2 ovos inteiros
2 colheres de sopa de água
250g de flocos de milho

Passe os bolinhos nos ovos e posteriormente nos flocos de milho. Ao final, estarão prontos para fritar.

RECEITA 2

Bacalhauzinho à Dercy

Ingredientes

3 brócolis
1/2 quilo de arroz
4 cebolas picadas
1 quilo de bacalhau desfiado
1 cabeça de alho
Salsa, sal e pimenta do reino à gosto
1/2 quilo de farinha de trigo

Modo de preparo

Refogar o brócolis com alho e cebola picados até que ele fique endurecido, depois adicione o bacalhau e vá mexendo até soltar da panela, acrescentando ao mesmo tempo a farinha de trigo.
Para o recheio: brócolis refogado e bacalhau desfiado.
Fritar em óleo bem quente.

RECEITA 3

Angú com frutos do mar

Ingredientes:
6 lulas cortadas em anéis
500 gramas de peixe cortado em cubo
500 gramas de camarão sem casca
8 dentes de alho amassado
500 gramas de mexilhão
3 tabletes de caldo de camarão
2 pimentões grandes picados
2 colheres de sopa de azeite de dendê
4 tomates grandes picados
5 cebolas picadas
Salsa, coentro e pimenta do reino à gosto.

Ingredientes do angú
Fubá
Alho
Sal

Modo de preparo

Refogar o alho, a cebola, o tomate e o pimentão, em seguida acresecentar o tablete de camarão diluído, depois adicione os outros ingredientes, deixando em fogo brando até ficar pronto. Enquanto isso, vá preparando o angú.

RECEITA 4

BOLINHO DA DONA IDALINA (BOLINHO DE BERINJELA COM CARNE MOÍDA) – BAR DO LUIZ

Ingredientes:
Berinjela
Carne moída temperada (a gosto, com sal, pimenta, cebola, etc)
Mussarela
Manjericão
Tomate Seco

Como fazer:
Fatiar a berinjela, para fazer o bolinho em forma de “sanduíche”, como se a berinjela fosse o pão.
Pegar uma fatia de berinjela e colocar por cima um pouco de carne moída.
Por cima da carne moída, colocar uma fatia quadrada (do tamanho da rodela de berinjela) de mussarela.
Por cima da mussarela colocar um pouco de tomate seco e uma folhinha de manjericão
Depois fechar o bolinho, como se fosse um sanduíche, com uma última rodela de berinjela

Antes de fritar, passar no ovo e na farinha de rosca.
Fritar por uns 10 minutos para que todos os ingredientes de dentro fiquem bem cozidinhos, mas tomar cuidado pra não queimar o bolinho.

RECEITA 5

COXINHA DO BAR DO VELOSO:

Massa:
Misturar:
400 gramas de manteiga,
2 colheres de sopa de sal,
2 litros de água,
2 quilos de farinha de trigo

Recheio:
5 quilos de peito de frango desossado e cozido (depois de cozido, desfiar o frango e refogá-lo com óleo, alho e cebola)
Sal a gosto
Salsinha a gosto
3,5 litros (um balde) de catupiry
Misturar tudo.

Depois pegar um pouco de massa e moldar na mão, colocando do recheio no meio.
Banhar a coxinha em leite misturado com ovo (um segredo para que ela não estoure na hora de fritar)
Por último, passar na farinha de rosca e fritar.
Fritar por 35 segundos (rapidamente ele frita) em óleo bem quente.

RECEITA 6

Tábua Infarto Completo ( Cachambeer)

Coração de Frango no Alho e Sal
Alacatra de Sol Frita
Torresmo a Pururuca
Aipim na manteiga
Linguiça Calabresa Frita
Carne Seca Dianteiro Cozida Desfiada
Farofa de Ovo
Manteiga de Garrafa
Cebolinha por cima

Servido numa tábua com 6 divisões e mais uma central, na central entram a farofinha e a manteiga de garrafa

RECEITA 7

A receita da rabada temperada (boteco Gracioso)

2 kg de rabada temperada com 2 colheres de sopa de vonegre, 2 colheres de sopa de vinho ( tanto faz ser tinto ou branco), 3 dentes de alho socado e sal a gosto.
Deixe descansar no tempero de um dia para o outro.

Depois de descansada um dia no tempero leve para panela de pressão com um litro de água fria, adiocione 3 colheres de sopa de extrato de tomate eleve ao fogo por aproximadamente 40 minutos.

O ponto da rabada é quando a carne cmeça a soltar do osso, você saberá olhando ou enfiando o garfo em um pedalo, se ele sair sem dificuldade esta pronta. Então adicione três colheres de sopas de margarina e o agrião lavado em água corrente e temperado apenas com uma pitada de sal.
Desligue o fogo.

Receita da polenta.
Coloque um litro de água para ferver, adicione uma colher de sopa de manteira, uma pitada de sal, e 1/2 kg de fubá, mexe sem parar por aproximadamente 15 minutos. O ponto é certo ´´e quando você tem o creme dissolvido por completo sem, "bolotas" de fubá.

http://fantastico.globo.com/Jornalismo/FANT/0,,MUL1202427-15605,00-CONFIRA+AS+FAMOSAS+RECEITAS+DE+BOTECO.html

Музика, створена під впливом поезії Олени Колодій

2009-06-15T14:41:02Z

Під час концертів 17 та 18 червня 2009 р. в Capela Santa Maria м.Курітіба Камерний оркестр "Солісти Лондріни" представить твори композиторів, які є характерними для музики штату Парана: Бенто Моссурунга, Бразіліо Ітібере, Енріке де Курітіба та Рожеріо Крігер. Серед творів останнього для виконання було обрано "A lua de Helena", твір для струнного оркестру та фортепіано, створений під впливом поезії видатної поетеси штату Парана (яка мала українське походження) Олени Колодій.

13/06/2009 ParanaOnline

Música paranaense em concerto imperdível

A Capela Santa Maria será palco de um encontro muito especial nos dias 17 e 18 de junho. A Orquestra de Câmara Solistas de Londrina se apresentará pela primeira vez neste teatro e, igualmente pela primeira vez, sob a regência do maestro, violinista e compositor curitibano Rogério Krieger.

No programa de concerto obras de compositores paranaenses: Bento Mossurunga, Brasílio Itiberê, Henrique de Curitiba e Rogério Krieger. Duas são estréias mundiais: A lua de Helena e Segundo ponteio, ambas de Krieger.

Idealizado pelo produtor Alvaro Collaço, os concertos marcam o início de uma parceria entre Krieger e a Orquestra Solistas de Londrina. Uma das mais prestigiadas orquestras de câmara do País, dirigida pelo violonista búlgaro Evgueny Ratchev.

A Solistas de Londrina tem como característica a divulgação da música brasileira. Mostrar em Curitiba um repertório integralmente com obras paranaenses veio de encontro a esta filosofia da Orquestra.

“A Orquestra Solistas de Londrina é um grupo premiado pela sua qualidade musical, reconhecida a nível internacional não só pelos CDs, mas também pelas apresentações com repertório eclético, interpretações brilhantes, sob a direção de Evgueni Ratchev”, destaca Rogério Krieger, que vive momento especial como compositor. Krieger está editando seu primeiro livro de partituras, com a Sinfonia Triunfal, vencedor que foi do Edital de Partituras da Fundação Cultural de Curitiba, em 2008.

Repertório paranaense

Para estes dois concertos na Capela, Krieger e a Orquestra tocarão um programa com ambientações diferentes. Na primeira parte, a musica paranaense, através de compositores de períodos distintos: Brasílio Itiberê (século XIX), Bento Mossurunga (século XX até a década de 60) e Henrique de Curitiba, na segunda parte do século XX.

“Brasílio Itiberê foi um dos principais precursores da musica nacionalista, amigo de Liszt, Rubinstein e Giovani Sgambati”, lembra Krieger. “Compôs obras que, além do domínio da estética acadêmica que vigorava na época, continham elementos inspirados na nossa cultura, o que as tornavam atraentes e, de certa forma exóticas, ao gosto do público. Com Bento Mossurunga, temos um grande nome da musica paranaense, violinista, professor, fundador da Escola de Musica e Belas Artes do Paraná e da Orquestra Estudantil de Concertos. Já Henrique Morozowicz é, sem sombra de dúvida, o maior nome da música paranaense”, explica Krieger.

A segunda parte do programa é composta integralmente por obras de Rogério Krieger. A lua de Helena foi escrita para orquestra de cordas e piano solo, inspirada no poema de Helena Kolody. Capoeira e fandango teve como inspiração o fandango paranaense e a capoeira, através do qual, os instrumentos de cordas imitam os timbres e os ritmos característicos dessas manifestações folclóricas nacionais. Segundo ponteio, obra para cordas escrita em 2005, é inspirada no ponteio de viola do extremo sul do Brasil.

Serviço

Os concertos com a Orquestra Solista de Londrina, sob regência de Rogério Krieger serão nos dias 17 e 18 de junho, às 20h30, na Capela Santa Maria (Rua Conselheiro Laurindo, 273). Além dos concertos, Evgueny Ratchev e Rogério Krieger ministram um workshop no dia 19, às 14h, com entrada franca. Os ingressos para os concertos podem ser adquiridos na na bilheteria do teatro, a R$ 10,00 (inteira). Informações pelos telefones 3321-2840 e 3321-2842.

Мігель Бакун

2009-06-05T18:37:40Z

Мігель Бакун - видатний художник українського походження, якого називають Ван-Гогом штату Парана.
В цьому році відзначається 100-річчя від дня народження М.Бакуна.
(більше інформації про художника див. http://ukrmova.mylivepage.com/blog/434/6082)

MIGUEL BAKUN - descendente de Ucranianos

MIGUEL BAKUN pintor Paranaense
Auto Retrato

FLORESTA AZUL

" Comemoramos o centenário do nascimento ( 1909-1963) de Miguel Bakun, um dos maiores pintores Paranaenses, filho de imigrantes Ucranianos.

Também é considerado um dos pioneiros da arte moderna no Paraná."

Texto de : MARCOS NOGAS - Presidente do TPUK

TPUK-Sociedade dos Amigos da Cultura Ucraniana

Rua- Brigadeiro Franco, 374 - Curitiba-Paraná

репродукції та інформація з з сайту http://kalena-artedosultrazidasdaeuropa.blogspot.com/search/label/Miguel%20Bakun

- 2 °

2009-06-03T17:24:23Z

Сьогодні зранку в Курітібі мій термометр показував - 2 °!!!!!!!!!! Тому не вірте, якщо вам хтось скаже, що Бразилія - це жарка країна... Бразилія - така велика країна, що тут можна навіть холод знайти :)

Aniele Nascimento/Gazeta do Povo

Geada mudou a paisagem do Jardim Botânico, um dos principais pontos turísticos de Curitiba

Semana gelada

Paraná registra -5,4°C na manhã mais fria do ano

Índice foi verificado em Entre Rios, distrito de Guarapuava. Curitiba marcou, pelo segundo dia consecutivo, a temperatura mais baixa do ano: 0,2°C. Previsão é que tempo esquente gradativamente a partir desta quinta-feira

03/06/2009 | 08:56 | Célio Yano

O frio voltou a bater recordes na manhã desta quarta-feira (3) no estado Paraná, segundo informações do Instituto Tecnológico Simepar. A massa de ar polar que vem da região da Argentina e derruba as temperaturas no Sul do país desde a segunda-feira (1º) fez os termômetros caírem para a marca dos -5,4°C na estação meteorológica de Entre Rios, distrito rural de Guarapuava, na região Central do Paraná. Foi o menor índice registrado no estado desde junho de 2008, quando General Carneiro enfrentou -5,7°C.

Na região metropolitana de Curitiba, a temperatura mais baixa do ano apareceu no município de Lapa, onde os termômetros marcaram -4,2°C. Pinhais teve início de manhã com -3,3°C, e a capital, 0,2°C, a manhã mais fria também desde junho do ano passado, quando foi registrado -0,3°C. Ainda houve medições abaixo de zero em Cerro Azul (-0,7°C), também na região metropolitana, Palmas (-2,8°C), no Sul, Pinhão (-1,3), na região Central, Telêmaco Borba (-0,8°C), nos Campos Gerais, Toledo (-1,5°C), no Oeste, e União da Vitória (-1,1°C), no Sudeste. Em Ponta Grossa a mínima foi de 0°C e em Foz do Iguaçu, de 2,7°C.

Frio faz a primeira vítima do ano no Paraná

Um homem de 34 anos, encontrado morto por volta das 21 horas de segunda-feira (1.º) em uma estrada vicinal junto ao Contorno Sul, em Apucarana, no Norte do estado, foi a primeira vítima do frio neste ano no Paraná. A vítima é Lorival Moreira Pinto, que retornava da cidade para sua residência na zona rural do município. Segundo o exame de necropsia, a causa da morte foi hipotermia (queda brusca na temperatura do corpo provocada pelo frio).

Leia a matéria completa

“Se o tempo estivesse úmido e houvesse instabilidade, com essas temperaturas haveria possibilidade até de neve no Paraná”, afirma Cezar Gonçalves Duquia, meteorologista do Simepar. Ele explica que a baixa umidade, por outro lado, deixou uma sensação térmica de ainda mais frio. “Em Pinhais, os moradores podem ter tido a sensação de -7,2°C e em Entre Rios de -8,5°C. Em Curitiba, calculamos uma sensação térmica de -2,9°C”, diz.

Segundo Duquia, em todas as regiões do estado houve formação de geada, com menos intensidade no litoral e em alguns pontos do Norte e Noroeste próximos à divisa com o estado de São Paulo. “A previsão era que o frio fosse mais intenso justamente nesta quarta-feira. A partir de quinta-feira (4), com o afastamento da massa de ar polar, as temperaturas começam a subir gradativamente”, afirma o meteorologista.

Nesta quarta-feira, a previsão para Curitiba e Guarapuava é de máxima de 13°C. Em Ponta Grossa, os termômetros devem marcar até 14°C. Cascavel e Foz do Iguaçu, no Oeste, e Londrina, no Norte, também tem máxima prevista de 16°C, enquanto em Maringá, no Noroeste, e Paranaguá, no litoral, os índices podem chegar aos 17°C.

Na quinta-feira, as temperaturas sobem um pouco e variam de 3°C a 16°C em Curitiba; 11°C a 19°C em Paranaguá; 5°C a 20°C em Londrina; 6°C a 19°C em Maringá; 4°C a 18°C em Cascavel; 5°C a 19°C em Foz do Iguaçu; e 1°C a 16°C em Ponta Grossa e Guarapuava.

O meteorologista diz que o frio enfrentado nesta semana não pode ser usado como referência para uma previsão para o inverno. “É um evento isolado o que estamos enfrentando. Não há nada que indique essas temperaturas como uma tendência para este ano”, explica.

http://portal.rpc.com.br/gazetadopovo/vidaecidadania/conteudo.phtml?tl=1&id=892925&tit=Parana-registra--54C-na-manha-mais-fria-do-ano

Водопады Фоз-до-Игуасу

2009-05-28T13:26:06Z

Глотка Дьявола - самый крупный водопад

«Глотка Дьявола» — так называется самый крупный из 270 водопадов реки Игуасу на границе Бразилии и Аргентины. Индейцы говорят, что Игуасу — творение разгневанного бога Мбоя. Он пришел в ярость, когда узнал, что его невеста бежала с простым смертным. Пытаясь скрыться, беглецы сели в лодку и стали спускаться вниз по Игуасу. Погнавшись за ними, Мбоя обрушил дно реки, отчего и получилось столько провалов с падающей вниз водой. Влюбленные упали вниз с огромной высоты. По легенде, девушка превратилась в скалу, а ее возлюбленный — в пальму на берегу.

http://www.e-blog.com.ua/14528/

7 природних чудес світу

2009-05-09T02:26:50Z

Від Бразилії у конкурсі на право бути одним з 7 природний чудес світу беруть 4 пам"ятника природи: регіон Амазонки (на фото), Водоспади Ігуасу (що знаходяться В ШТАТІ ПАРАНА) , Фернандо де Нороня та гора Рорайма. інформація і фото з http://viajeaqui.abril.com.br/conteudo/pwa/gl_galeriafotos_423862.shtml?0 (там є і інші фото :) )

O Brasil tem quatro candidatos no concurso Novas Sete Maravilhas da Natureza: Amazônia (foto acima), Cataratas do Iguaçu, Fernando de Noronha e Monte Roraima. Eles estão entre os 261 da lista preliminar que segue em votação até o dia 7 de julho, quando serão escolhidos 77 lugares – o resultado final será divulgado em 2011. Foto: João Ramid

Парана в роботах художників

2009-05-06T19:06:12Z

Музей Оскара Ніемейреа, що розташовується в м.Курітіба, оголошує про пересувну виставу, що представить пейзажи різних художників в містах штату Парана Паранагуа. Морретес, Ріо-Негре та Понта-Гросса. В тому числі будуть експонуватись роботи Мігеля Бакуна - видатного художника, який народився в родині українських іммігрантів.

Divulgação

A tela Canal de Morretes, do pintor Guido Viaro, é uma das obras que faz parte da exposição itinerante.

03/05/2009

A paisagem paranaense como fonte de inspiração

O Museu Oscar Niemeyer (MON) irá levar parte de seu acervo a outras cidades do Paraná. Intitulada Paisagens, a exposição itinerante, realizada pela equipe técnica do MON, levará belas obras de diversos artistas para Paranaguá, Morretes, Rio Negro e Ponta Grossa, entre maio e dezembro deste ano. As 30 pinturas selecionadas demonstram que artistas de todas as épocas e lugares fazem da paisagem fonte de inspiração estética.

"Em cada tela há o olhar único de determinado artista, um estilo, uma técnica, uma forma de expressar e representar. Mas, é importante observar que reunidas tecem um diálogo, por meio da paisagem e da natureza, nos aproximando de nossos próprios ambientes", analisa a responsável pela organização da mostra, Adriane Mattei Manzi.

Paranaguá será a primeira cidade a receber a exposição, na Casa da Cultura Monsenhor Celso. A abertura para visitação do público acontece entre 08 de maio e 28 de junho. O segundo município será Morretes, com abertura prevista para 8 julho. No dia 3 de setembro deve acontecer a abertura em Rio Negro. A apresentação da exposição será encerrada em Ponta Grossa, com abertura marcada para o dia 4 de novembro.

Os trabalhos selecionados, entre as 2,2 mil obras que compõem o acervo do Museu Oscar Niemeyer, retratam, em sua maioria, paisagens paranaenses. Na mostra coletiva estão obras de artistas representativos na história da arte no Paraná, como Andersen, Bakun, De Bona, Viaro, Traple, Fernando Calderari e Mazé Mendes, entre outros. Destacamos o registro feito por Bakun sobre A construção da via férrea do trem elétrico em Curitiba, a cena representada por Traple do Mercado de Paranaguá e o Canal de Morretes, por Guido Viaro.

Arte em Movimento

A exibição itinerante desta exposição do acervo integra o projeto Arte em Movimento. "Esse projeto nasceu do anseio de ultrapassarmos os limites do Museu Oscar Niemeyer, em Curitiba, para democratizar e levar cultura e arte para todos os lugares onde for possível chegar", afirma a presidente do museu, Maristela Quarenghi de Mello e Silva.

Paranaguá

De 8 de maio a 28 de junho, na Casa da Cultura Monsenhor Celso (Largo Monsenhor Celso, 23 -Centro Histórico).

Morretes

De 8 de julho a 23 de agosto, no Grupo Escolar Miguel Schleder (Rua XV de Novembro, 135 -Centro).

Rio Negro

De 3 de setembro a 25 de outubro, no Museu Histórico Professora Maria José França Foohs (Rua Juvenal Ferreira Pinto, 2070 - Seminário. Dentro do Parque Eco Turismo Municipal São Luis de Tolosa).

Ponta Grossa

De 4 de novembro a 13 de dezembro, no Espaço Cultural Guaíra (Rua Balduíno Taques, 785 - Centro).

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/370097/?reference_id=472f957c3a5e4e7f4f02de7c0d80f938e1cc5758 .

узбережжя штату Парана

2009-04-16T15:31:26Z

Фотограф з м.Курітіба Жоао Урбан сьогодні презентує в Музеї імені Оскара Ніемеєра свій фотоальбом "Mar e Mata" (море і ліс), в якому подаються його авторські роботи, зроблені на узбережжі штату Парана.
В книзі зібрані 205 фотографій, на яких можна побачити рибалку, заготовлення лісу, виробництво каное та музичних інструментів, сцени, повязані з релігійними традиціямиі, пейзажі та інші фото з узбережжя штату Парана.

O fotógrafo curitibano João Urban registra em livro um pouco da história e dos costumes das pessoas que habitam o litoral paranaense

Tradições e cultura do Litoral do Estado

Cintia Végas

Divulgação http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/366896/

O fotógrafo curitibano João Urban registra em livro um pouco da história e dos costumes das pessoas que habitam o litoral paranaense.

O fotógrafo curitibano João Urban vem realizando registros fotográficos do litoral paranaense há cerca de vinte anos. Agora, o trabalho deu origem a um livro, Mar e mata - A serra, a floresta e a baía. Seus homens e suas mulheres, que será lançado na noite de hoje, no Museu Oscar Niemeyer (MON).

No total, a obra é composta por 205 imagens que mostram a pesca artesanal, as paisagens, as diversas formas de lavoura, a extração de madeiras, a fabricação de canoas e instrumentos musicais, o fandango, as tradições religiosas e as habitações presentes no litoral do Estado.

“Quando eu era garoto, comecei a frequentar a Serra do Mar e me tornei praticante de montanhismo e alpinismo. Mais tarde, na época da resistência à ditadura, comecei a observar questões ligadas ao meio ambiente e à população da região”, conta o fotógrafo. “Vejo o litoral paranaense como uma área bastante devastada, onde não houve cuidado com a ocupação territorial, mas também como um lugar repleto de belezas.”

O livro de João é dividido em capítulos: A paisagem, A floresta, A pesca artesanal, As vilas e as cidades, As mulheres, O artesanato, O Fandango e a Folia do Divino e Os jovens e as crianças.

Tem apresentação da estudiosa de fotografia Simonetta Persichetti e um texto, intitulado Território de contradições, escrito pela jornalista Teresa Urban, que é irmã do fotógrafo. A publicação é da Edições Águaforte e foi produzida com o apoio da Lei de Incentivo à Cultura do Governo Federal, com patrocínio de diversas empresas.

Serviço

Lançamento do livro Mar e mata - A serra, a floresta e a baía. Seus homens e suas mulheres. Hoje, às 19h, no Museu Oscar Niemeyer (Rua Marechal Hermes, 999 - Centro Cívico). Valor do livro no dia do lançamento: R$ 40,00.

Маіза

2009-04-14T12:56:52Z

GloboMarcas випускає серію матеріалів про відому бразильську співачку Маізу. Зараз з"являються в магазинах Бразилії ДВД з мінісеріалом "Маіза - коли говорить серце".

Maysa nasceu na Globo com pinta de medusa, projeto de mil vertentes. Alegria da Globo Marcas - braço que licencia produtos da emissora - a minissérie surgiu com promessas de lançar trilhas sonoras, longa-metragem, livros de fotos, biografias, discos antigos, CDs com músicas não gravadas, exposições, espetáculos... Entre seus frutos está o DVD de Maysa - Quando Fala o Coração, que chega às lojas em um box com três discos. Além dos nove capítulos da minissérie, dirigida pelo filho da cantora, Jayme Monjardim, o lançamento traz extras preciosos em um disco exclusivo.

Nele, há várias imagens da Maysa real, gravações de seu cotidiano, como cenas de seu casamento com André Matarazzo e da relação com o filho, além de musicais, é claro, muitos musicais. Há também imagens de alguns dos shows internacionais da cantora e uma entrevista.

Entre os extras estão ainda uma espécie de diário de bordo de Jayme Monjardim e takes dos bastidores da minissérie. No making of dos musicais - a melhor parte da produção - são impressionantes os cuidados com figurino e maquiagem da atriz protagonista, Larissa Maciel, e o tratamento de fotografia do craque Afonso Beato.

Criticada por romancear demais a conturbada vida da cantora, Maysa encantou o público e revelou fatos curiosos sobre a musa da fossa. Olhar de um filho sobre a mãe diva incompreendida? Pode ser, mas vale pela riqueza de detalhes da produção, pelo cuidado com as imagens, resgate musical e pelo dramalhão mexicano que foi a vida real dessa grande mulher. As informações são do jornal O Estado de S. Paulo.

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/366246/?reference_id=f237816bd18716a5a2b631d3c83e9f5cbba476fa.

С 5 по 16 января по каналу "Глобо" с успехом прошел 9-серийный сериал "Маиза" с подзаголовком "Когда говорит сердце", по сценарию Мануэла Карлуса, рассказывающий о жизни певицы Маизы Матараззу. Маиза Монжардин выросла в семье среднего класса, в 18 лет вышла замуж за Андре Матараззу, который был на 15 лет старше нее и, вопреки желанию супруга, выбрала карьеру певицы. Благодаря успеху на радио она обрела множество поклонников по всей Бразилии. Женщина талантливая и решительная, она развелась с мужем, который был ее первой любовью, хотя в то время развод не был делом обычным. Чтобы ее не обвинили в корыстолюбии, отказалась от содержания, однако настояла на ежемесячных выплатах в пользу ребенка. Сериал рассказывает об известных и малоизвестных сторонах жизни певицы, ее успехе, борьбе с алкогольной зависимостью, любовных связях. Главную роль сыграла 30-летняя актриса Лариса Масиел. Принято решение выпустить минисериал в виде полнометражного фильма, и произойдет это уже в этом году. http://www.braziliada.ru/brazilnews/2009/01/

12 найкращих водопадів Бразилії

2009-04-11T22:13:58Z

Видавництво abril.com підготувало матеріал про найкращі водопади Бразилії.
Серед найкращих друге місце зайняли водопади Фоз-до-Ігуасу, які розташовані в штаті Парана.

As 12 melhores cachoeiras do Brasil

Cachoeira do Buracão

Cataratas do Iguaçu

Cachoeiras do Vale do Alcantilado

Cachoeira do Vale do Rio Macaco

Cachoeira do Lajeado

Cachoeira do Veloso

Cascata do Caracol

Cachoeira dos Garcia

Cachoeira de Santo Izidro

Cachoeira de Casca D’Anta

Cachoeira de São Francisco

Cascatas do Rio Mimoso

Cataratas do Iguaçu (Foz do Iguaçu, PR)

As Cataratas são o salto mais poderoso que um rio brasileiro já fez. Quase 70% do paredão de águas torrenciais (275 quedas de 60 metros de altura), no entanto, fica do lado argentino, o país que faz fronteira ali. Este ano, Iguaçu - Iguazú, para eles - disputa uma vaga entre as Sete Novas Maravilhas da Natureza, concurso organizado pela mesma fundação suíça que, em 2007, elegeu o Cristo Redentor uma Nova Maravilha. Dá para ver as quedas das passarelas, quase dentro d'água. Também de cima, de helicóptero ( 45/3529-7474 ; R$ 2 200, para quatro pessoas); por baixo, no passeio de bote Macuco Safári ( 45/3529-6262 ; R$ 169); e do quarto do Hotel das Cataratas (hoteldascataratas.com.br, diárias desde R$ 470), que está sendo recauchutado pela mesma rede do Copacabana Palace, a Orient Express.

O caminho das pedras De Curitiba, são sete horas (645 km pela BR-277) até Foz. Prepare o bolso. Há nove pedágios (ida e volta) até lá. Dentro do parque, ônibus de dois andares levam às passarelas.

Fonte: Guia Quatro Rodas e Viagem e Turismo

Publicado em abril/2009 http://viajeaqui.abril.com.br/sugestoes/natureza/va_sugestoes_433199.shtmlt

.

коротко- водопади Фоз-до-Ігуасу, що розташовані на кордоні Аргентини та Бразилії, вважаються найбільшими, так як в одному місце зібрано близько 300 водопадів висотою 60 м. В цьому році водопади беруть участь в конкурсі на звання "Сім нових чудес природи". цікавим є те, що водопади можна відчути на собі (є можливість підпливати ПІД водопади) або побачити зверху політ на гелікоптері).

бразильські пасхальні традиції

2009-04-09T13:05:42Z

Однією з найбільш улюблених бразильських пасхальних традицій, принаймні серед дітлахів, є звичай дарувати шоколадні яйця на це світле свято.

Проте є і інші традиції... Наприклад, спеціальні театральні постановки про життя, смерть і воскресіння Ісуса. В Курітібі в цьому році вже в 31-й раз покажуть спектакль театральної групи Lanteri. Вхід - безкоштовний.

09/04/2009 Fé, arte e solidariedade nesta Sexta-feira Santa

Flávio Laginski

Allan Costa Pinto

O grupo Lanteri realiza amanhã o tradicional espetáculo Vida, paixão e morte de Jesus Cristo, na Pedreira Paulo Leminski.

A já tradicional encenação da peça Vida, paixão e morte de Jesus Cristo, que será realizada amanhã, na Pedreira Paulo Leminski, em Curitiba, completa nesse ano sua 31.ª encenação. Encenado pelo grupo teatral Lanteri, o espetáculo vai apresentar algumas novidades com relação ao cenário, sem que isso prejudique a história.

De acordo com um dos diretores da peça, Júlio Cesar Miranda, serão seis palcos em vez de oito, como apresentado em outros anos. Isso vai ajudar a transformar a encenação mais ágil e mais confortável para o público, que não vai necessitar se deslocar com tanta frequência.

“Pensamos nessas alterações para que fique mais fácil para os espectadores acompanharem a peça. Serão 1h50 de show, meia hora a menos que o ano passado. Essa redução, porém, não significa que o texto foi alterado, mas sim um ganho a mais de agilidade, já que não haverá a necessidade dos atores se deslocarem em espaços maiores”, revela o diretor.

Miranda informa que é muita responsabilidade criar essa apresentação e que a Bíblia é a fonte para que tudo saia com a maior fidelidade. “Sempre tentamos reproduzir os ensinamentos de Cristo com a maior fidelidade. Realizamos essa peça desde 1978 e felizmente as pessoas gostam muita do espetáculo. No início, eram 45 pessoas trabalhando na apresentação e hoje contamos com aproximadamente 1.100 pessoas, entre atores e equipe técnica”, diz.

O professor e diretor do curso de teologia da Pontifícia Universidade Católica do Paraná (PUC-PR), Cesar Kuzma, que interpreta Jesus Cristo, conta qual é o objetivo do espetáculo.

“Esse é um trabalho mais social do que artístico. Queremos que as pessoas façam uma reflexão sobre a vida e sobre a solidariedade.” Kuzma revela também que interpretar Cristo é de uma extrema responsabilidade. “Estou bem ansioso. Não sou ator profissional e o papel é extremamente importante, pois Ele é a razão de fé de milhões de pessoas pelo mundo. Não posso ferir a imagem de Cristo. Mas, pelo sexto ano consecutivo, estou pronto para o desafio, porque nesse momento o importante é ter mais fé do que conhecimentos sobre artes cênicas”, afirma.

O espetáculo será nessa Sexta-feira santa, às 19h, na Pedreira Paulo Leminski. Os portões serão abertos às 15h e a partir das 16h haverá ônibus na Praça Tiradentes para levar, gratuitamente, quem quiser assistir. A entrada é franca, mas quem quiser, pode levar um quilo de alimento não perecível para ser doado à instituições de caridade.

Programação

Além da apresentação de Vida, paixão e morte de Jesus Cristo, do Grupo Lanteri, a Fundação Cultural de Curitiba promove mais três espetáculos nesta Sexta-feira santa que revivem a Paixão de Cristo.

No Alto Boqueirão, às 19h, em palco montado na Praça Cabo Nácar, a atração é o Grupo Jubac. A Equipe Teatral Arte e Vida apresenta-se às 20h, na Rua da Cidadania Bairro Novo (Rua Tijucas do Sul, 1.700). E a Associação Cultural Êxodus realiza espetáculo na cancha de areia da Rua Carmelina Cavassin, na Barreirinha, às 20h. As três apresentações têm entrada franca.

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/365609/

А українці (разом з поляками) зберігають свої традиції, наприклад посвячення Великоднього кошика. В цьому році посвячення продуктів відбудеться для українців (більшість з яких в Бразилії є католиками) на Українському Меморіалі 10/04/2009 о 16:00, для поляків - на Польському меморіалі 10/04/2009 о 17:00.

09/04/2009 Comunidades realizam festividades de Páscoa

Сomunidades polonesa e ucraniana promovem a Bênção dos Alimentos.

A Benção dos Alimentos, uma das mais tradicionais festividades de Páscoa das comunidades polonesa e ucraniana de Curitiba, acontece neste Sábado de Aleluia. A cerimônia acontece às 16h, no Memorial Ucraniano (Parque Tingui), e às 17h no Memorial da Imigração Polonesa -Bosque do Papa (Rua Mateus Leme), dentro do calendário de eventos da prefeitura municipal.

As atividades têm início com almoço típico no Bosque do Papa, às 12h, e, durante toda a tarde, quiosques oferecem artigos pascoalinos típicos da colônia polonesa. As atrações artísticas começam às 13h30, com apresentação da Banda Lyra, seguida por performances dos grupos folclóricos poloneses.

A Bênção dos Alimentos, seguida de paraliturgia oficiada pelo padre Benedykt Grzymkowski, será realizada às 17h, com acompanhamento do Coral João Paulo II. As pessoas podem levar suas próprias cestas de alimentos ou adquirir uma no local. A entrada é franca.

http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque/news/365608/?reference_id=7e34db1d3db07d8c6002b2d85bee9007f35526bc

A “Swieconka” (Páscoa Polonesa) também conta com o apoio da Missão Católica
Polonesa no Brasil. As atividades têm início com almoço típico no Bosque do
Papa, às 12h, e, durante toda a tarde, quiosques oferecem artigos
pascoalinos típicos da colônia polonesa. Entre os produtos estão cestas para
a bênção dos alimentos, carneiro feito de manteiga, artesanato, baranki,
babki, tortas de papoula, pierogi, kukas e carnes defumadas, além das
pisanki, a arte milenar da pintura em ovos com mensagens de paz e
prosperidade.
As atrações artísticas começam às 13h30, com apresentação da Banda Lyra,
seguida por performances dos grupos folclóricos poloneses “Wiosna”, de Campo
Largo; “Szarotka”, de Balsa Nova; e “Wisla”, de Curitiba, além do Grupo
Folclórico Italiano “Anima Dantis” de Curitiba. A Bênção dos Alimentos,
seguida de paraliturgia oficiada pelo padre Benedykt Grzymkowski, será
realizada às 17h, com acompanhamento do Coral João Paulo II. As pessoas
podem levar suas próprias cestas de alimentos ou adquirir uma no local. O
público também pode apreciar, na Casa de Eventos do Bosque a exposição
“Pisanki”, que registra as diversas técnicas de pintura em ovos. A entrada é
franca.

Solidariedade – A Páscoa polonesa de 2009 oferece uma novidade. O evento
adota o tema “Solidariedade sem fronteiras” (Solidarnosc Bez Granic) e abre
espaço para a participação do LIGH, Laboratório de Imunogenética e
Histocompatibilidad e da Universidade Federal do Paraná, que realiza no local
uma campanha para cadastramento de doadores voluntários de medula óssea.
A equipe do LIGH, laboratório responsável pela ação, faz parte do
Departamento de Genética da UFPR, e atua desde 1998 na tipagem e no
recrutamento de doadores para o REDOME – Registro Brasileiro de Doadores de
Medula Óssea. Um programa de ação social do Ministério da Saúde, o REDOME é
direcionado a pacientes que necessitam do transplante de medula óssea e não
encontram doador compatível na família. Atualmente são mais de 960 mil
doadores voluntários cadastrados em todo o Brasil. “Para cadastrar-se como
doador, basta ter entre 18 e 55 anos, apresentar um documento de identidade
e colher 10 ml de sangue no posto de coleta que teremos no Bosque do Papa”,
explica a professora Maria da Graça Bicalho, coordenadora do LIGH.

fonte: Guto Pasko - GP7 Cinema para AJUB

про мінімальні зарплати

2009-04-07T17:15:44Z

стаття португальською мовою про мінімальні зарплати в штаті Парана

ASSEMBLEIA LEGISLATIVA APROVA O MAIOR SALÁRIO MÍNIMO DO PAÍS

30/03/09

A Assembleia Legislativa aprovou nesta segunda-feira (30), por unanimidade e em primeira discussão, o projeto de lei do governador Roberto Requião do reajuste de 14,9% do salário mínimo regional do Paraná O aumento em seis faixas salariais - R$ 605,52 e R$ 629,65 - representa um potencial de impacto de R$ 754 milhões na economia paranaense e atende diretamente 174 mil trabalhadores entre domésticos, vendedores do comércio e empregados em atividades rurais. O projeto volta nesta terça-feira (31) para ser aprovado em segunda discussão e em redação final e depois segue para sanção de Requião.

"O salário mínimo regional se tornou um instrumento de distribuição de renda e se mostrou importante porque desde que foi implantado, há quatro anos em 2006, já representou a injeção em média de R$ 500 milhões por ano na economia do Paraná. Isso é fundamental principalmente agora, em tempos de crise, para que se mantenha, principalmente nos pequenos municípios, a grande maioria no Paraná, o poder de compra dos trabalhadores", disse o líder do Governo, deputado Luiz Claudio Romanelli (PMDB).

MAIOR DO PAÍS - O salário mínimo do Paraná continua o maior do país - 30,2% e 35,4% maior do que o piso nacional de R$ 465,00 e 12,5%, na média, acima dos três estados que adotam o piso regional: São Paulo, Rio de Janeiro e Rio Grande do Sul. São Paulo tem piso variável entre R$ 450,00 e R$ 505,00 e propôs reajuste entre R$ 505,00 e R$ 545,00. Já o piso do Rio Grande do Sul está entre R$ 474,40 e R$ 519,00 e do Rio de Janeiro, em R$ 407,50.

O piso regional aliado à política fiscal do Governo do Paraná - segundo Romanelli - impulsionou a economia e sustenta o consumo de alimentos e de outros bens - roupas, calçados e produtos de limpeza e de higiene pessoal -, além de amortecer o impacto da crise tanto na produção como no emprego. "O salário mínimo regional deu poder de compra para mais de um milhão de trabalhadores. Com mais dinheiro circulando, a economia se mantém fortalecida", disse.

IMPACTO - Segundo o Dieese (Departamento Intersindical de Estatística e Estudos Socioeconômicos), além dos 174 mil trabalhadores inorganizados que serão atendidos pelo reajuste, outros 284 mil trabalhadores formais terão o mesmo impacto já que recebem entre 1,3 e 1,6 do piso regional. "São os trabalhadores organizados nos sindicatos que terão importante instrumento para negociação dos seus salários nos dissídios coletivos. Essa projeção não conta ainda os trabalhadores informais. No total, o reajuste pode atender 468 mil trabalhadores formais", disse o economista Sandro Silva.

O Dieese também mediu o potencial de impacto na renda dos trabalhadores e na economia do Estado. Aos 174 mil trabalhadores atendidos diretamente, o reajuste representa R$ 282,4 milhões e outros R$ 472 milhões aos trabalhadores formais, organizados em sindicatos. "Somado, isso representa um potencial de impacto de R$ 754,4 milhões na economia do Paraná", disse Sandro Silva.

AUMENTO DE RENDA - O governador Roberto Requião disse que o reajuste do salário regional contribui para a diminuição das desigualdades sociais, na melhoria da distribuição de renda e no acesso da população à bens de consumo essenciais. "Uma renda mais equalitária fortalece o mercado consumidor e estimula o aumento da produção real do Paraná, além de reduzir os efeitos da grave crise econômica internacional em nosso estado", disse Requião.

O piso também leva em conta também, segundo Requião, o incremento da remuneração de admissão dos trabalhadores assalariados praticada no mercado de trabalho e a evolução da atividade econômica paranaense em 2008. "Pode-se considerar que um reajuste de 14,9% nos vários pisos salariais regionais vigentes no estado nos tornam atualizados em 2009, se comparados com o próprio mercado de trabalho, assim como alinhados ao ritmo de crescimento apresentado pela economia do Paraná", completa Requião.

Box

Acompanhe as seis salariais

do Piso Regional do Paraná

Piso 1: R$ 629,65 - técnicos de nível médio (Grande Grupo 3 da Classificação Brasileira de Ocupações).

Piso 2: R$ 625,06 - trabalhadores da produção de bens e serviços industriais (Grandes Grupos Ocupacionais 7 e 8 da CBO).

Piso 3: R$ 620,46 - trabalhadores de serviços administrativos (Grande Grupo Ocupacional 4 da CBO).

Piso 4: R$ 614,72 - trabalhadores de reparação e manutenção (Grande Grupo Ocupacional 9 da CBO).

Piso 5: R$ 610,12 - trabalhadores empregados em serviços, vendedores do comércio em lojas e mercados (Grande Grupo Ocupacional 5 da CBO).

Piso 6: R$ 605,52 - trabalhadores empregados nas atividades agropecuárias, florestais e da pesca (Grande Grupo Ocupacional 6 da CBO).

джерело: http://luizromanelli.com.br/modules/news/article.php?storyid=786.

коротко - мінімальна зарплата в штаті Парана (а в кожному штаті Бразилії встановлюється свій рівень мінімальної зарплати) становить 605,52 реали (в середньому долар на сьогоднішній день вартує 2,20 реали) і цей показник є найвищим по всій Бразилії (загальнонаціональний показник мінімальної зарплати - 465,00 реалів)

Maryna Bondarenko

Шотландія хоче незалежності

короны Английской королевы

платье Английской королевы

Україна подала заявку на реєстрацію домену .укр

про амазонські їстівні рослини

/ alimentação

O feijão-macuco é nativo da Amazônia. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

A taioba tem alto valor nutricional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

A ária é um exemplo de hortaliça não-convencional. (Foto: Valdely Kinupp/Arquivo pessoal)

Мігель Бакун - «бразильський Ван Гог» українського походження

У Києві презентували перший переклад "Кобзаря" турецькою мовою

шукаємо співпрацю

Поті Лаззаротто - видатний художник з Курітіби

Жоао Турін - провідний скульптор Парани

бразильська дитяча література до і після Монтейро Лобато

Олександр Архипенко

Мігель Бакун: природа долі

що подають в барах Бразилії

Музика, створена під впливом поезії Олени Колодій

Música paranaense em concerto imperdível

Мігель Бакун

- 2 °

Paraná registra -5,4°C na manhã mais fria do ano

Frio faz a primeira vítima do ano no Paraná

Водопады Фоз-до-Игуасу

7 природних чудес світу

Парана в роботах художників

узбережжя штату Парана

Маіза

12 найкращих водопадів Бразилії

бразильські пасхальні традиції

про мінімальні зарплати